Валентин Гладких: політика інституту національної пам’яті — це піар-акція

13 лютого в постійній рубриці «Expert view» від телеканалу NewsNetwork – політичний експерт, член незалежного пулу експертів ІНПОЛІТ Валентин Гладких розповів, чому політиків більше турбує проведення декомунізації замість вирішення інших питань.

На думку експерта, українські політики не розуміють, що провести успішну декомунізацію українського суспільства можна лише тоді, коли вдасться вирішити проблеми соціально-економічного характеру.

«Якщо говорити про пріоритети, то, безумовно, що декомунізація не є найважливішою проблемою, яка турбує українське суспільство. Українські політики не розуміють, що провести успішну декомунізацію українського суспільства можна лише тоді, коли вдасться вирішити проблеми соціально-економічного характеру. Вирішивши проблему декомунізації, поліпшити соціально-економічну ситуацію в країні не вдасться, але, поліпшивши соціально-економічну ситуацію, значно легше та простіше буде вирішити проблему декомунізації. Також треба зважати на те, наскільки декомунізація важлива для України, яка за своєю природою є постколоніальною та мусить пройти процес деколонізації. Можна сперечатись, але той факт, що Україна як держава постала на руїнах Радянського Союзу, ні в кого не викликає заперечень, тому нам доведеться пройти процес деколонізації. Називати цей процес декомунізацією неправильно, я б говорив, у кращому випадку, десовєтизація, тому що комунізм – це достатньо впливовий та інтелектуальний напрямок. Якщо ми говоримо про марксизм, який був батьком комуністичної ідеології, то на сьогодні марксизм у Західній Європі є одним із чотирьох найбільш впливових світоглядних напрямів. Марксизм має безліч шкіл, де не лише ленінізм, а й маоїзм та австромарксизм, які суттєво відрізняються. Тому мова про декомунізацію є термінологічно неправильна, а правильніше говорити про десовєтизацію або дерадянізацію, але коли ми говоримо про дерадянізацію, то виникає питання про її межі та цілі. Подобається комусь чи ні, але нинішня Україна є спадкоємцем УРСР, а не УНР, як комусь хотілося. Також треба зважати, що українці зробили дуже значний внесок у розвиток Радянського Союзу, а коли він розвалився, то Росія як правонаступниця підписувала угоду, що вони забирають всі пасиви та активи, але Україна цю угоду не підписала. Ми досі претендуємо на певну частку загальної радянської власності. Тому політика, яка спостерігається у виконанні інституту національної пам’яті, більше розглядається як піар-акція ніж реальні та прагматичні кроки, що спрямовані на захист або формування та усвідомлення національних інтересів України, як незалежної держави, яка постала на руїнах Радянського Союзу«, — повідомив Гладких.