Топ-5 політичних подій року

Максим Джигун

Сьогодні ні для кого не секрет, що інформаційний простір стає невід‘ємною частиною нашого життя. Кількість новин  постійно зростає, так як і число засобів масової інформації, що їх транслюють. Міжнародна спільнота політизується семимильними кроками, а телебачення впливає на громадян не гірше, аніж Олег Винник на своїх фанаток з Жашківського району.

В таких умовах суспільству стає все складніше відділити зерно істини від інформаційного  «бур‘яну» і зрозуміти, які з подій країни і світу  є важливими й системними, а які створюються  задля відведення очей  громадян від справді потрібних та впливових явищ та процесів.

Однією з найбільших проблем українського медіапростору є те, що переважна більшість засобів масової інформації в нашій країні належать приватним особам, значну частину яких представляють впливові бізнесмени, власники ФПГ та політики, які часом виконують функції і перших і других. Через це наш інформаційний продукт формується не шляхом об‘єктивного висвітлення подій, а за допомогою відвертих маніпуляцій, підміни понять та замовчування окремих фактів та явищ.

В умовах вітчизняної медійної суб‘єктивності, а часом й відвертої інформаційної блокади зацікавленими сторонами, конче необхідним видається виділення найважливіших подій року, які об‘єктивно відображають  ситуацію в країні, а також є основою для прогнозування розвитку політичного життя нашої держави  наступного року.  Відразу зазначу, що частина тих процесів, які цьогоріч значно вплинули та продовжують впливати на політичну систему України, відбувалися поза її межами, однак це не зменшує їх політичної ваги.

Вашій увазі пропоную особистий рейтинг політичних топ-подій 2017 року.

  1. Президентство Трампа

Хоч вибори чинного президента США відбулися ще 2016 року, проте реальну владу глави держави  Дональд Трамп отримав лише на початку цього. Незважаючи на всезагальне здивування результатами виборів, перемога Дональда не була непередбачуваною. І аргументів в підтвердження цієї тези існує чимало. По-перше, в США протягом останніх 28 років жодна з двох основних партій не вигравала президентські вибори 3 рази поспіль.  2016 рік  для  Обами виявився останнім, коли той легально міг обіймати цю посаду. Побіжний аналіз та прагматичний підрахунок наводив на думку, що на американський народ очікує зміна партійності президента. По-друге, не всі соціологічні опитування фіксували однозначну перевагу Клінтон, демонструючи конкурентну спроможність Трампа. По-третє, американське суспільство втомилося від кволості, демагогічності та нерішучості демократичної партії, яка вже доволі довго перебувала при владі, й вимагало політичних змін.

Для нашої ж країни ці вибори були також досить важливими, адже в розрізі військових подій на Сході України, нам стратегічно важливо мати в союзниках США як основну силу опору для пострадянської Росії. Незважаючи на численні закиди з боку ЗМІ щодо можливого зв‘язку Росії з уже чинним президентом США, Дональд Трамп наразі демонструє самостійну та жорстку міжнародну політику. Об‘єктивні підсумки діяльності нового президента США зможемо підвести згодом, однак дещо  можна відзначити вже зараз:  чинний глава Штатів не став маріонеткою в руках Путіна, однак і не готовий з розкритими обіймами йти назустріч українській мрії. Для того, аби стати повноцінним союзником цієї держави, ми маємо розвивати власну економіку, мати обороноздатну армію та розвивати демократичні інституції.

 2.Впровадження безвізового режиму з ЄС для громадян України

Запровадження безвізу  з ЄС для громадян України стало однією з найбільш обговорюваних тем в Україні в 2017 році. Про це говорили всі, починаючи від домогосподарок і закінчуючи політичною верхівкою України.

Для пересічних громадян отримання права вільного перетину європейських кордонів було важливим перш за все з ціннісної точки зору, адже відмова у безвізовому режимі, очевидно, поглибила б уже існуючу кризу ідентичності українців, які зовсім нещодавно від‘єдналися  від постсоціалістичного Східного табору, однак ще не встигли стати повноцінною частиною Західного світу.

Європейські політичні кола також усвідомлювали значення та символічність цього рішення як для нас, так і для європейського світу і, незважаючи на низку міграційних проблем всередині ЄС, підписали договір  про безвізовий режим для України, що стало свідченням їх готовності йти на компроміс в питаннях Україно-Європейських відносин.

Прийняття цього рішення було стратегічним завданням і для  Президента, адже до влади в Україні він прийшов на хвилі проєвропейських настроїв суспільства, а однією з основних цілей свого президентства визначив європейську інтеграцію України та поглиблення політичних, економічних, культурних та туристичних зв‘язків із Союзом.

Виконання цієї обіцянки вже принесло певні політичні бонуси владній еліті та гаранту зокрема і, безперечно, стане одним з основних аргументів  та лозунгів наступної передвиборчої президентської гонки.

  1. Феномен Саакашвілі та його вплив на політичну систему України

Епопея з екс-головою одеської ОДА розпочалася ще півроку тому, коли йому анулювали українське громадянство під час перебування останнього закордоном. Згодом ми стали свідками повернення грузинського реформатора до України, яке було більш схожим на гостросюжетний мексиканський серіал про наркоторговців, які намагаються нелегально пробратися до Америки. А останніми днями в Києві розгорівся новий скандал за участю все того ж Михайла Саакашвілі, коли його намагалися арештувати за підозрою в кількох статтях кримінального кодексу України.

Наслідки  цих подій можемо охарактеризувати кількома тезами:

  • Саакашвілі – колишній президент Грузії, якого без перебільшення знає увесь світ. «Паспортний скандал» з ним в головній ролі розійшовся широкою славою країнами Європи, Північної Америки та Азії. І враження від цього в лідерів та громадян цих держав склалися, м‘яко кажучи, не дуже позитивні;
  • Порошенко проявив власну недалекоглядність та банальну нахабність, спочатку надаючи, а потім припиняючи громадянство людині, яка досі не мала до України жодного відношення. Демонстративний супротив діям Саакашвілі на кордоні лише підтвердив політичний характер переслідування Міхо;
  • Від цього прориву втратили всі: і влада, яка ще більш делегітимізувалася в очах суспільства, і сам Саакашвілі, який задля реалізації власних політичних амбіцій готовий порушувати законодавство України та ставити під загрозу національну безпеку нашої держави.

 

  1. Закон України про освіту

5 вересня цього року Верховна Рада України проголосувала за закон про освіту, в якому багато уваги приділено питанню мови навчання учнів в українських школах. Зокрема, ним регламентується скорочення часу навчання  національних меншин України рідною мовою  до 4 початкових класів. З 5-го класу навчання учні-представники нацменшин зобов‘язані вивчати всі дисципліни виключно державною мовою – українською. Разом з тим, закон не обмежує можливості вивчення рідних мов вищезазначеними учнями поза учбовою програмою.

Таке рішення української влади було дуже критично сприйняте країнами,  які мають найбільші представництва діаспори в Україні.

Відповідні ноти протесту вже висунули в Росії, Угорщині, Румунії, Молдові та Польщі. Найгостріша  реакція пролунала від угорців, які назвали цей закон «ножем у спину Угорщині». Вони навіть встигли заявити, що надалі перешкоджатимуть європейській інтеграції України, якщо дискусійні положення не будуть усунуті.

Відразу скажу, що на мою думку прийняте рішення є абсолютно логічним та виправданим. Громадянин України, як і будь-якої іншої держави, повинен знати державну мову. Та ж Угорщина чи Румунія прекрасно це розуміють, і їхня мовна політика мало чим відрізняється від тієї, яку намагаються впровадити в Україні, тільки про це ніхто не хоче говорити. Приміром, в Угорщині немає ЖОДНОЇ української школи, в Румунії така одна – це ліцей імені Тараса Шевченка у місті Сігету Мармацієй. Однак тут потрібно враховувати і бездіяльність української влади, яка не відстоює інтереси українців закордоном.

З одного боку, новий освітній закон може призвести до подальшої ескалації конфлікту України з країнами-сусідами. Однак, з іншого, можу з впевненістю заявити, що сприяння розвитку державної мови є однією з ознак єдності держави, її цивілізованості та стабільності. А гострі заяви від тієї ж Угорщини виголошуються  не тільки щодо  України, а й  інших європейських держав на кшталт Румунії, Хорватії та Нідерландів.

  1. Вибори до об‘єднаних територіальних громад

Цього року в більшості міст, селищ та сіл України вже відбулися або ж ще відбудуться  вибори до об‘єднаних територіальних громад, за результатами яких були/будуть обрані депутати  та голови ОТГ. Найбільшу кількість кандидатів  цьогоріч обирали 29 жовтня в межах 201 територіальної громади.

Чому вони важливі та на що вказують їх наслідки?

  • Децентралізація – надзвичайно потрібна для України реформа, яка дасть можливість громадянам самостійно вирішувати долю власних сіл та містечок, розпоряджатися своїми грошима та планувати майбутнє самостійно;
  • Місцеві жителі, очевидно, стануть більш інтегрованими до місцевого політичного життя, адже реальна влада тепер знаходитиметься поруч і існують реальні механізми впливу на неї.
  • В Україні з‘являються нові локальні лідери, які йдуть на вибори знаючи, що їх рішення мають вагу та можуть допомогти суспільству. Звісно таких людей дуже мало, однак вони є і їх потрібно підтримувати;
  • В політичній системі України набирають політичної ваги нові сили. Гарно про себе заявила Аграрна партія.
  • Як не парадоксально, однак результати децентралізації залежать в першу чергу від центральної влади й від того, наскільки дієвими будуть механізми впровадження нововведень та наскільки ефективно місцева влада зможе адаптуватися до нових правил гри.