Чого очікувати партіям у 2018 році?

Максим Джигун

Політичні рейтинги – це завжди актуальна тема в українському політичному просторі. Соціологічними показниками цікавляться самі політики, адже від того, наскільки  високі рейтинги вони мають і залежить їхнє  політичне майбутнє; громадяни, які, дивлячись на актуальні позиції партій, дізнаються, чи є в країні їхні однодумці; і, звісно ж, політологи, для яких рейтинги є  цінним джерелом інформації для аналізу та політичного прогнозу.

В Україні за 2017 рік було проведено більше 30 опитувань громадської думки щодо вподобань політичних партій, однак жоден з центрів не здійснював їх на регулярній основі, тобто щомісячно. Зазвичай, дослідження соціологічними центрами проводилися по 4-5 разів на рік, останні з яких відбулися в цьому листопаді-грудні.

Практично всі соціологічні організації сходяться в тому, що перша трійка партій-лідерів громадських симпатій залишалася незмінною протягом всього року. До них ввійшли БПП, Батьківщина та Опозиційний блок. Однак, що стосується відсоткового рівня підтримки, то тут прослідковуються серйозні відмінності. Так, дослідження кількох соціологічних центрів, проведені в один і той самий час, показують абсолютно протилежні тенденції щодо політичних вподобань громадян. Так, рейтинг «Батьківщини» в травні цього року за даними різних центрів досліджень відрізнявся на 3-4%.

Для нашого аналізу рейтингів політичних сил було взято дані Центру Разумкова, який, проводячи дослідження, час від часу співпрацює також з «Социсом», «Київським міжнародним інститутом соціології» та «Рейтингом». Як свідчить практика, поєднання зусиль декількох центрів здаються більш об‘єктивними та менш заангажованими.

З даної інформації бачимо, що частина основних політичних партій України не має стабільної підтримки громадян, а їх рейтинги є ситуативними та швидкозмінними. І навіть ті партії, які зараз мають власні фракції в парламенті, а саме  Самопоміч, РПЛ і  Народний Фронт  не можуть стабільно утримувати свій політичний рейтинг на рівні мінімально необхідних для проходження до парламенту 5%.

Що стосується іншої частини партій, які зараз представлені у ВР і станом несьогоднішній день теоретично проходять до парламенту наступного скликання, то тут простежуються дещо інші тенденції. Приміром, рейтинг БПП, незважаючи на його цьогорічну стабільність, залишається досить низьким порівняно з минулими роками. Батьківщина ж, навпаки, поступово збільшує свою підтримку, демонструючи цим наявність власного електорального ядра. Однак поки що партія має деякі труднощі у питанні збільшення кількості своїх виборців, що пояснюється низьким рівнем підтримки в індустріальних центрах країни.

Цікавими виглядають результати підтримки партій «За життя» та «Громадянська позиція». Перша, цілком віртуальна партія (з юридичного погляду),заявила про себе порівняно недавно,  однак за  короткий проміжок часу змогла перетнути необхідну відсоткову межу підтримки. «Громадянська позиція», на чолі з Анатолієм Гриценко, відповідно до даних соціологічних опитувань, наростила свій рейтинг вдвічі з моменту останніх виборів до парламенту України. Такий результат є приводом для оптимізму як всередині партії, так і серед її прихильників. Однак не варто забувати, що в Україні шалений успіх в політиці може досить швидко перетворитися в безславну невдачу ( не будемо згадувати «Народний Фронт» з його 22-ма відсотками в жовтні 2014).

Ще одною важливою рисою вітчизняної політичної сфери є її  постійна політична нестабільність та автомізована партійна система, зважаючи на яку рейтинги партій часто залежать не від реальної діяльності політичної структури та її депутатів, а від дій та заяв лідерів політичної сили. Тому особливий інтерес викликають саме їхня активність і те, як вона відображається на підтримці партії громадянами.

Що стосується партії «Блок Петра Порошенка», то через низку причин (порівняно велика кількість парламентарів, внутрішнє партійне протистояння, кількаразова зміна голови фракції), всередині сили складно знайти єдиного лідера, який би виражав консолідовану позицію фракції. Тому намагатися знайти зв’язок між виступами/поведінкою окремого депутата та подальшим ростом чи зменшенням рейтингів даної політсили не має змісту. Разом з тим, на рівень підтримки партії значно впливає діяльність пов’язаних з нею топ-учасників політичного процесу – Президента Петра Порошенка, прем’єр-міністра Володимира Гройсмана, голови ГПУ Юрія Луценка тощо, які перед призначенням на керівні посади були членами «Солідарності». Більше того, ми навіть можемо знайти аналогію в тенденціях рівня підтримки Петра Порошенка та БПП. Так,  будь-яка зміна в рейтингах президента призводить до аналогічної зміни підтримки БПП. Загалом же, за останній рік рейтинг «Солідарності» за даними Центру Разумкова  зріс з 7,3 до 9,4 відсотків.

«Батьківщина» — одна з небагатьох партій українського парламенту, яка в тому чи іншому вигляді  проходила до найвищого законодавчого органу влади щоразу починаючи з 2002 року  та досі бере активну участь в політичному житті країни. Тому про досвідченість цієї політичної сили нагадувати не доводиться. Глава партії Ю. Тимошенко – одна з «найстарших» політичних гравців незалежної України, тому цьогорічна політична активність цієї жінки прогнозовано була продуманою, виваженою та впевненою.

Разом з тим, очевидним стає той факт, що деякі події Тимошенко намагалася замовчати або ж, як мінімум коментувати досить обережно. Згадаємо  хоча б випадок з Надією Савченко, яка наприкінці 2016-го року вийшла зі складу Батьківщини, однак відомо про це стало лише через кілька тижнів після цього.  Або ж відсутність будь-яких коментарів як партії, так і її лідера щодо ймовірної зустрічі Тимошенко з Президентом США Дональдом Трампом через те, що дана подія обросла невигідними для «Батьківщини» припущеннями та чутками. Потрібно також згадати і стриманість лідерки цієї політсили у конфлікті з Гройсманом, який багаторазово звинувачував її у корупції.

Врешті-решт, згідно з останнім соціологічним опитуванням, Батьківщина має 9,7% підтримки в суспільстві порівняно з 8 відсотками в кінці 2016. А це стало можливим в ту чергу і через виважену позицію самої Юлії Тимошенко.

«Опозиційний блок», після проходження до Верховної Ради, охарактеризувався внутрішньою партійною полярністю депутатів, адже в партії складно виокремити єдиного лідера. Як мінімум 5-6 основних політиків цієї сили мають достатню кількість фінансів та авторитету задля того, аби претендувати на лідерство в партії. Однак, в Україні ще до сьогоднішнього дня відчувається дух патерналізму та потреба громадян в сильному лідерові. До того ж особисті амбіції окремих депутатів не дозволяють їм піти на поступки один одному. Через це, вже зараз в партії існує кілька достатньо самостійних груп, які по-різному бачать подальший її розвиток. Не виключенням є можливість глобальнішого поділу партії, аж до створення кількох незалежних проектів. А тоді казати про рейтинги «Опозиційного блоку» не доведеться взагалі.

Що стосується 2017 року, то основною стратегією партії стала стабільна конструктивна критика влади та пропозиції власного «рецепту» виходу з ситуації, яка склалася. Електоральна орієнтація партії на «трудовий прошарок суспільства» приносить свої плоди, оскільки ця частина суспільства складає значний відсоток населення країни загалом, а підтримки ці люди не знаходять ніде. Окрім самого ж «Опоблоку».

Вадим Рабінович – одна  з найбільш загадкових фігур сучасної політики. За досить короткий проміжок часу майже нікому невідома сила «За життя» набрала понад 5 відсотків рейтингу. Однак, звідки міг взятися такий результат та наскільки він довготривалий? Адже на останніх президентських виборах лідер цієї партії отримав всього 2,5% голосів виборців. А на прохання перечислити першу п’ятірку кандидатів цієї сили зможе відповісти хіба що сам лідер партії.

Протягом 2017 року пан Рабінович намагався заповнити собою якомога більшу кількість ефірного часу. Він є ведучим телевізійних шоу, роздає численні інтерв’ю та час від часу організовує мітинги своєї сили, метою яких є, на жаль, далеко не демонстрація власних партійних амбіцій. Звісно, це дає певний короткостроковий результат. Однак, окрім кількості годин, які політики проводять на телебаченні, вплив будь-якої партії вимірюється й за іншими факторами. А це і розвиненість партійної структури на місцях, і наявність впливових регіональних лідерів, і врешті-решт, формальна реєстрація партії в Міністерстві Юстиції України, якої немає. Тому наразі рейтинг «партії» «За життя» — не більше ніж   міф. Разом з тим, до наступних виборів до парламенту ще більше року і все може змінитися.

 «Громадянська позиція» — партія, що очолюється екс-міністром оборони Анатолієм Гриценком, з часу останніх парламентських виборів подвоїла власний рівень підтримки. Сам лідер партії останнім часом веде досить активну медійну діяльність і кожного разу, даючи інтерв’ю, не соромиться критикувати центральну владу. З позитивних сторін цієї політсили можемо відзначити гарно розвинену регіональну структуру, чим не можуть похвалитися більшість партій з обмеженими ресурсами.

В Україні складно робити довгострокові рейтинги політичних партій. Тому однозначно сказати про ймовірні відсотки вищевказаних політсил в 2019 році  практично неможливо. В тому ж разі, якби вибори відбувалися вже навесні 2018 року, то актуальні зараз рейтинги партій частково відобразилися б і на результатах цих виборів. Разом з тим, не варто забувати, що початок передвиборчої кампанії може кардинально змінити позиції політичних сил. Однозначно, про себе нагадають поки що «непрохідні» «Самопоміч», «Радикальна партія», оновлений або ж повністю видозмінений «Народний Фронт», «Свобода», «Демальянс» тощо. Ці сили мають реальні шанси подолати п’ятивідсотковий бар’єр до Верховної Ради та стати повноцінними учасниками політичного процесу.

Що стосується «Батьківщини», «БПП», «Опозиційного блоку», «Громадянської позиції» та партії «За життя», то вони просто-таки змушені закріпити, а бажано і покращити здобутий  нині результат.

«Батьківщина», зважаючи на успішну роботу з невеличкими містами та селищами і гарно розвинену партійної ієрархію на місцях, вже зараз має близько 10% підтримки. Однак, найважливішим завданням для Ю.В. та партії загалом – знайти своїх прихильників в якомога ширших колах суспільства. Адже нарощення рейтингу – це процес не лише утримання вже існуючих позицій, а й постійна робота з новими електоральними групами та перетягування їх на свій бік. За умови активної роботи з місцевим населенням, партія здатна значно підвищити сьогоднішні відсотки підтримки.

«Блок Петра Порошенка», очевидно, буде переформатований та серйозно оновить свій склад, адже сьогодні значна частина депутатів «БПП» залишаються там виключно через страх бути позбавленими мандату за прикладом Томенка чи Фірсова. Ще в 2014 році очевидним було те, що партія влади є значно поляризованою, а всередині неї склалися невеликі групи інтересів, які намагаються вести власну гру. Для цієї партії, як і для Порошенка зокрема, найважливішим моментом майбутньої передвиборчої кампанії стане демонстрація головних перемог політичного циклу країни. В разі збереження основних власних партійців, формування чіткої стратегії проведення подальших реформ та клопіткої роботи на місцях, ця партія має шанси на успіх наступної передвиборчої кампанії.

Ще одним важливою умовою успішних виборів для БПП є ребрединг партійної символіки, а можливо і назви. Адже на минулих парламентських виборах слова Петро Порошенко в назві партії автоматично додавали їй 5-6% рейтингу. Але сьогодні магія цієї абревіатури вичерпалася і назва потребує оновлення.

Доля «Опозиційного Блоку»  залежить в першу чергу від домовленостей основних гравців партії. І тут можливо кілька варіантів розвитку подій. Перший: в партії визначається єдиний лідер, який перебирає на себе значну частину повноважень та авторитетно здійснює управління всією політичною силою. Або ж другий і більш вірогідний: відбувається розкол партії на кілька частин, які підуть на наступні вибори окремими партіями та будуть боротися між собою за один і той же електорат.

«Громадянська позиція» має гарні шанси для політичного росту, однак значно поступається за медійними та фінансовими ресурсами іншим учасникам політичного процесу. Сам Гриценко вже заявляв про можливість об’єднання своєї партії з «Самопоміччю» «Рухом нових сил», «Народним контролем», «Демократичним альянсом» на наступних виборах. В такому разі рівень підтримки інтегрованої сили може значно підвищитися, ставши серйозною опозицією чинним найпопулярнішим партіям.

Звісно, високі шанси на переобрання до парламенту має і «Радикальна партія», яка протягом останніх років стала помітним гравцем на політичній

арені країни.

В будь-якому разі, ми маємо чітко усвідомлювати, що соціологічні дослідження  дуже неоднозначні та дискусійні, особливо тоді, коли більшість соціологічних організацій так чи інакше діють на користь однієї чи іншої партії. Тому фактичні позиції політичних сил на наступних виборах можуть значно відрізнятися від будь-яких існуючих нині результатів соціологічних опитувань.