Битва за альтернативу або трапеція замість трикутника

Вже сказано сотні коментарів, в яких одна і та сама думка: ці вибори — не завершення минулого виборчого циклу, а початок нового. Нульовий тур. Але який же буде порядок денний, що стане мейнстрімом?
Як на мене, це ревізія ролі і суб’єкта ключової альтернативи діючій владі — головного опозиціонера. Навколо цього змагатимуться опозиціонери: як нові, так і старі. Якщо раніше ми жили в хвості президентської кампанії і це були «попереднікі», то зараз порядок денний зміниться.
На старті, результати місцевих показують, що це вдалося виграти ні Порошенко і ні Медвечуку, а Тимошенко. Поки інші намагалися навісити Зеленському ярлик «ворога народу». ЄС таврувала ватніком і капітулянтом, ОПЗЖ — соросьонком і другим порохом, Тимошенко передбачливо займалася виключно конструктивною критикою (критикуючи пропонувала). Цей підхід дозволив критикувати Зе, але не ображати його виборця і також зберегтися в центрі спектру. Тим паче, що вона відпозиціонувалася від Порошенка і Медвечука ще за довго до того, як вони зайняли флангові позиції.
Дії штабів Порошенка і Медвечука зрозумілі, але стратегічно програшні. Гетоізація дозволила виграти битву в своїх середовищах. Стати володарями власних ніш, звідки їх висунути буде вкрай складно, тим паче, що в них є значний і фінансовий, і медійний ресурс. Але для цього їм прийшлося стати «пере-» патріотом і «пере» проросійським, що потребувало піднімання емоційного градусу і боротьби не стільки з конкурентом, скільки з його прихильниками. Це ключова точка неповернення. Останні яскраві приклади, такі як битва «за Львів» з тавруваннями виборців опонента (не самого Садового) «львівцями», та дзеркальна боротьба у Слов’янську — показали, що переборщили і це почало грати в мінус.
Таким чином, геометрія української політики не спростилася з трикутника у площину з двома полюсами, куди її розтягували, а навпаки — ускладнилася до трапеції, з двома кутами в центрі, і двома на флангах.
Виходячи з наростання лівого порядку денного у світі, наростання проблем з економікою та епідемією, то це ускладнення явно не на руку флангам, а скоріше посилюватиме центр. Падіння рейтингів і довіри відбувається скоріше через недолуге врядування і відсутність швидких перемог, ніж через старанно навішуване тавро. Перетоки виборців це чітко показують, меншість виборців перейшло до ЄС і ОПЗЖ, а здебільшого поповнили ряди «противсіхів». Тож, із існуючих опозицій, організаційною і змістовною альтернативою такому стану речей має шанс стати Батьківщина, за умов нарощення власного порядку денного.
Незабаром у різних середовищах точно почнуть з’являтися претенденти на центриську нішу, але ключова інтрига, чи виборець буде готовий в цьому електоральну циклі знову довіритися новим?
Олег Сааян — політолог, член ІНПОЛІТ.