Боротьба з рудиментами епохи «диктатури інвестбанкірів» у НБУ триває

Боротьба з «зовнішнім управлінням» та рудиментами епохи «диктатури інвестбанкірів» у Національному банку України триває. Кирило Шевченко одразу ж після призначення на високу посаду спершу підпорядкував особисто собі більшість департаментів, що викликало гостру критику з боку опонентів. Тепер же, коли контроль над департаментами переформатовано, Шевченка звинувачують у тому, що він їх підпорядкував «не тим» заступникам. Особливо чомусь опонентам Шевченка не подобається те, що управлінськими функціями обділили Катерину Рожкову і наділили Ярослава Матузку.
У жовтні Рада НБУ винесла догану і висловила недовіру Катерині Рожковій і Дмитрові Сологубу — двом заступникам Кирила Шевченка, які дісталися у спадок від Якова Смолія. Одразу ж за Рожкову і Сологуба почали заступатися — і представник МВФ в Україні Йоста Люнгман, і Посольство США. Очевидно, не просто тому, що бачать в них незамінних професіоналів. У ЗМІ почала поширюватися теза про те, що Рожкова і Сологуб — це «сили майбутнього», які протистоять «силам минулого» в Нацбанку. Хоча у випадку з пані Рожковою слова про «майбутнє» виглядають трохи дивно (враховуючи, наприклад, епопею довкола «Платинум-Банку»). Очевидно, під зовнішнім тиском Рожкову залишили в НБУ.
Тепер претензії до керівництва НБУ лунають у тому ключі, що Рожкову обділили департаментами, які перебуватимуть під її контролем.
Очевидно, епоха «смоліївщини» в НБУ з серйозним засиллям структур зовнішнього впливу, відходить у минуле. Тандем Шевченко-Матузка виглядає більш незалежно і професійно. Спроби зберегти в НБУ Рожкову зрозумілі, враховуючи інтереси глобальних структур, але не зрозумілі з точки зору національних інтересів.
Спостерігаємо далі за тим, що відбувається за товстими стінами будівлі на Інститутській. Вмів Городецький проектувати і будувати будинки з химерами. І не лише на фасадах))