Декларації політиків: у нас влада альфонсів та приймаків — Гладких

В эфире радиостанции Голос Столицы цифры, наведенные украинскими политиками в декларациях проанализировал кандидат философских наук, политический эксперт общественной организации «Слово и Дело» и Ииститута публичной политики и консалтинга ИНПОЛИТ Валентин Гладких.

Гройсман в цьому році заробив на 1 млн більше, ніж президент. Це якось вплине на їх  відносини?

— Я думаю, що жодним чином не вплине. Тому що те, що відображено в деклараціях, має доволі опосередкований показник того, хто скільки реально заробив.

То там ще більше?

— Це лише верхівка айсбергу. І це лише ті доходи, які вони наважилися продемонструвати і представити суспільству. Давайте не будемо забувати, що значна частина їх доходів перебуває в тій сфері, яка не декларується через безліч різноманітних схем. Елементарно це все робиться. Взагалі в Україні відтворилася каста брахманів. В давній Індії, ведичній, була каста брахманів, які нічим не могли володіти де-юре, але де-факто вони практично всім розпоряджалися. От і у нас сьогодні так само. Юлія Володимирівна живе в приймах, Юрій Віталійович Луценко живе в приймах у тестя, бідняга. В нас взагалі влада зараз альфонсів і приймаків.

Вам щастило в лотерею, як Олегу Ляшку?        

— Ні, я особисто в лотерею півмільйона не вигравав. Але гіпотетично, безумовно, можна. В нас же законом не заборонено грати в лотереї депутатам. Ні, не заборонено. А відповідно не заборонено і вигравати. Але якщо ми подивимося правді в очі, півмільйона гривень він виграв — це не так багато. А от купувати собі ділянки, купувати собі будинки — це вже питання інше. Тобто нашу увагу знову ж таки відволікають якимись дрібницями. Ми обговорюємо виграш Ляшка — 20 тис. доларів в лотерею. Коли треба ставити питання про мільйони доларів, які розсовані по нерухомості, по юридичних фірмах, до яких, можливо, він формально не має  жодних стосунків. В 90-ті так само кримінальні авторитети вішали власність на інших людей. І ці люди багато хто став потім мільйонерами і багатими, коли бригади один одного перестріляли, а власність, яку вони накопичували і записували на інших людей, залишилася.

Вони справді думають, що далі так можна буде робити, і ніхто нічого не запитає?

— Це залежить від нас з вами. Це залежить від того, який буде наступний склад ВРУ, це залежить від того, яким буде наступний уряд, які будуть правоохоронні органи, якою буде подальша еволюція антикорупційних органів. Я, наприклад, не схильний і не готовий сприймати ці електронні декларації як легалізацію капіталів. Я схильний до того, щоб рано чи пізно поставити запитання: панове, звідки у вас гроші? Звідки у Ляшка, який все життя на державній службі в представницькому органі, в парламенті, який жодного дня не працював в бізнесі, такі статки? Звідки статки у Лозового? Звідки статки у Лещенка? Звідки статки у Дейдея? Звідки стільки землі у Заліщук? Тобто це ті люди, які жодного дня не займалися бізнесом. В нас бізнесмени не всі мають такі статки, як люди, які все життя на чиновницькій службі.

Ці мільйони в деклараціях народних депутатів, лідерів фракцій, якось впливають на їх рейтинг?

— Мені б хотілося, щоб впливала ця інформація, щоб, коли почнеться передвиборчий черговий раунд, щоб їм люди ставили незручні запитання. Не кивали їм головою: «так, так, о бєлий господін», а ставили незручні питання. Але, боюся, що рівень політичної культури в Україні зведено до того, що ті, хто можуть ставити такі запитання, не є цільовою аудиторією і не є ядерним електоратом тих політиків. Ядерним електоратом цих політиків будуть ті, кому можна роздавати гречку. І вже вони гастролюють, вони вже катаються по селах, вже роздають пакетики, вже готують, так би мовити, електоральне поле. Це велика проблема, що ми на сьогодні настільки деградували, що не готові ставити такі запитання. І що відповіді на такі запитання нас взагалі мало цікавлять. І це, мені здається, шлях у нікуди.

Тому я наголошую, що все, що сьогодні зафіксовано в електронних деклараціях, не може бути і не може вважатися нульовою декларацією, не може вважатися легалізацією їх капіталів. І я особисто я буду підтримувати ті політичні сили, які в майбутньому будуть ставити питання про пояснення джерел доходів цих людей, про притягнення до відповідальності цих політиків, які не спроможуться пояснити, звідки в них статки. Ми не повинні голосувати за людей, які живуть в чужих будинках, і їздять на чужих машинах. Такі лицеміри і брехуни не потрібні нам на відповідальних посадах. І кожен з українців повинен це усвідомлювати. Не треба давати можливості себе постійно хронічно обдурювати. Коли людина говорить, що вона живе у сестри, і ходить з сумкою якоюсь, яка коштує стільки, скільки громадянин України за все життя не може заробити, і розказує: «це мені подарували». Не заборонено ж дарувати дійсно сумки? Не заборонено. Комусь машину подарували. Комусь маєток подарували.

Але є подарунки, вартість яких перевищує певний стандарт, і які державні службовці приймати не можуть.

— Але є один нюанс — ця норма не розповсюджується на близьких родичів. Ми просто вже неодноразово говорили, що якщо є віце-прем’єр, і йому бабуся подарувала маєток під Києвом. Але ж пенсіонерка, може собі це дозволити.