Гроші, а не віра. Що буде головною темою президентських перегонів? — Сергій Биков

Політехнолог, Голова ІНПОЛІТ Сергій Биков написав  авторську колонку спеціально для УНН.

Перебіг виборчої кампанії стверджує, що соціально – економічні питання стануть ключовими для всіх кандидатів у Президенти.

Все більше претендентів на президентське крісло відмежовуються від нематеріальних ідей щодо європейських цінностей, церковних та мовних питань. Наприклад, Олег Ляшко почав боротися з тарифами, синхронізувавши антитарифні акції з Юлією Тимошенко. Також Ляшко в парламенті пропонує низку суто економічних ініціатив.

Петро Порошенко також намагається використати тему тарифів для екстреного збільшення рейтингів. З цією метою він не тільки намагається перекласти всю відповідальність на Гройсмана, але і публічно виступає за захист малозабезпечених. Казати про чесність таких заяв треба обережно. Проект бюджету розробляється Урядом за негласним погодженням з Адміністрацією Президента. Саме у цьому проекті бюджету передбачено скорочення субсидій на 22%. Також суто технічно Уряд за командою АП скликав позачергове засідання, на котрому тарифи на газ було збільшено на 23,5%. Щонайменше двоє членів Уряду перебувають у прямому підпорядкуванні Президенту – це Міністр закордонних справ та Міністр оборони. Вони брали участь у розробці бюджету та могли б і не підтримати рішення Уряду, якби Президент дійсно був проти нього.

Та й сам Прем’єр-Міністр Володимир Гройсман веде цікаву гру. Він не спростовує численні заяви політиків, що саме за командою з Банкової було ухвалено рішення про підвищення тарифів. Цілком ймовірно, що Володимир Гройсман напередодні виборів зізнається в тиску на нього з боку Банкової. Це буде ефективним кроком Володимира Гройсмана для підготовки до парламентських виборів та дозволить показати, хто насправді диктував політику підвищення тарифів.

Окремі кандидати в президенти вже презентували свої економічні програми. Наприклад, Юлія Тимошенко пропонує створити основу сильної та збалансованої держави на базі суспільного договору та Нової конституції. Цим проектом, що виноситься на загальний розгляд, обговорення та доопрацювання, створюються інструменти максимальної реалізації кожного. Це поєднується з ґрунтовною реформою судової системи, аби забезпечити закон та порядок у державі. Нова Конституція, що в разі перемоги Тимошенко на виборах буде ухвалена шляхом референдуму, стане основою для впровадження Нового економічного курсу, що зараз обговорюється у фінансових та економічних колах. Головна мета Нового економічного курсу – побудувати в Україні соціально-орієнтовану ринкову економіку. Це дозволить знизити тарифи та забезпечити розвиток і покриття всіх програм соціального захисту громадян.

Новий економічний курс передбачає суттєві зміни в економіці країни. Зокрема, країна повинна перейти від аграрно-сировинної структури економіки до інноваційно-аграрної. Тобто, пропонується індустріалізація аграрного сектору, малих фермерських господарств, аби аграрії експортували не сировину, а продукцію з високою доданою вартістю. Це дозволить вдесятеро збільшити доходи від експорту агропродукції та стимулюватиме розвиток аграрної науки, машинобудування та інтелектуальних розробок. Пропонується зробити особливий акцент на розвитку малого підприємництва та ІТ-галузі. За цих умов Україна буду не експортером робочої сили та найталановитіших фахівців, а стане країно, де інноваційні проекти будуть створюватись та реалізовуватись.

Інші кандидати також не пасуть задніх. Наприклад, Сергій Тарута презентував свою програму «Україна 2030», що пропонує розпочати нову індустріалізацію. Цей план лідера партії «Основа» скоріше стосується майбутніх парламентських виборів, а президентські вибори використовуються ним для нарощування рейтингів. Кожна партія, що планово займається політичною діяльністю не може ігнорувати президентських виборів та не висувати свого кандидата. З тієї само причини і Анатолій Гриценко йде на президентські вибори. Про таку причину висування Гриценка говорить відсутність у нього конкретних програмних пунктів. Його виступи достатньо розмиті та не пропонують конкретного плану дій.

Зрештою, те, що переважна більшість кандидатів – фаворитів президентських перегонів акцентує увагу на соціально-економічних питаннях говорить, що саме цей комплекс питань буде ключовим.