Хто ввійшов до списку партії Зеленського?

Побачивши список партії ЗЕ, мій друг пожартував , що у списку партії «Слуга народу» більше тих, хто підтримував на минулих президентських виборах Порошенка, ніж тих, хто підтримував Зеленського. 

Як тут не пригадати, відому фразу про те, що у кожному жарті є лише частина жарту…Тим більше, що останнім часом жарти стали мейнстрімом українського політичного процесу і мабуть найбільш адекватним способом його осмислення.

А якщо серйозно, то це з одного боку добре, що Зе на відміну від свого попередника не робить ставку лише на своїх васалів і демонструє готовність співпрацювати з усіма, хто готовий долучатися до роботи і може бути ефективним, безвідносно до ідеологічних чи політичних уподобань. Це державницька позиція.

З іншого боку, присутність у таборі сьогоднішніх переможців перебіжчиків з табору вчорашніх опонентів, які не соромилися передвиборчої риторики свого колишнього куміра про «клоуна, маріонетку Коломойського, руку Кремля тощо», мабуть деморалізує тих, хто був у лавах Зе від самого початку, а натомість опинився за бортом. Це не може не вносити турбулентність до Зе команди.

Не варто також забувати, що намагаючись «залучити чужих» і «сподобатися іншим» можна легко і непомітно втратити своїх і опинитися в оточенні чужих…

Хоча шляхетне прагнення Зе не ділити людей на «своїх» і «чужих» безумовно заслуговує на повагу. Проте, варто зважати, що така шляхетна позиція Зе вразлива перед менш шляхетною позицією тих, хто ділить людей на «своїх» і «чужих»…і робить все можливе аби мати у списку Зе якомога більше «своїх».

Також, з одного боку, добре те, що люди, які публічно підтримували Порошенка, готові піднестися над особистою відданістю, симпатіями і антипатіями та використовувати свої знання, вміння та навички на благо Українського народу і Української держави, бо від успіху Президента Зе залежить успіх держави, громадянами якої всі ми є. Хоча як на мене питання щодо наявності чи відсутності у окремих «перебіжчиків» якихось незамінних чеснот чи професійних якостей є щонайменше дискусійним. І навіть якщо припустити, що всі ці люди просто геніальні і кращих за них просто не існує — все одно лишається без відповіді одне питання: «хіба служити Українському народові можна лише у статусі народного депутата?»
Найгірше те, що всі ці люди можуть виявится лише кон’юнктурниками і пройдисвітами, готовими пристосуватися до будь-яких змін політичного клімату і за першої ліпшої нагоди побіжать до більш «перспективних» «лідерів». Тим більше, що бажаючих «перетягнути на себе цю строкату ковдру» буде чимало і ресурсами ці бажаючі володіють достатніми. Таке ми бачили вже неодноразово. Чекаю з нетерпінням заяв про перші «вигращі у лоторею» серед нових «антикорупціонерів» та «реформаторів». Квартири на Франка також думаю будуть. і нікого не посадять — все ж буде у межах закону, лідер «квартирооптимістів» і за сумісництвом як виявляється величезний шанувальник Зе команди — Сірожа Лєщєнко навчить як купувати правильно 

Хто виявиться ким і як буде насправді — побачимо незабаром. Зе також побачить…
Втім, тоді буде вже запізно… Коли Зе усвідомить, що вів до парламенту відданих справі професіоналів, а привів «порожні барабани» японської приказки, яким байдуже у якому оркестрі «звучати найгучніше» і за чиєю диригентською паличкою грати, тоді буде вже запізно. Диригенти перевернуть, руками «розчарованого народу», аркуш партитури.
Але це буде потім.

Втім, вже тепер, дивлячись на весь цей процес «перебіжок» та слухаючи пояснення, які лунають як з боку тих, до кого перебігають, так і з боку тих, хто перебігає, думаю, кожен може багато чого зрозуміти про українську політику, «нові обличчя», «громадянське суспільство», «експертне середовище», а головне -і наше найближче майбутнє.

«Paris vaut bien une messe», — хіба не ці слова викарбувані у серцях «непідкупних, послідовних, принципових» українських (та й не лише українських) суспільно-політичних діячів, політиків і активістів?

Валентин Гладких —  політолог, член незалежного пулу екпертів ІНПОЛІТ та аналітичного порталу «Слово і Діло».