Кость Бондаренко: карантин — час для того, аби покопатися в архівах

Карантин — час для того, аби покопатися в архівах. Сьогодні вирішив опублікувати одного цікавого листа, якому вже майже сорок років.

У 1983 році я, на той час 14-річний школяр-восьмикласник, який ще не встиг змінити піонерський галстук на комсомольський значок, в пориві юнацького максималізму вирішив написати листа у Москву академіку Борису Олександровичу Рибакову. Варто сказати, що я з дитинства захоплювався історією і на той час перечитав масу наукових книг і статей Рибакова — він в радянські часи вважався одним з найбільших фахіців з вітчизняної медієвістики. Саме на його авторитетну думку покликалися ті, хто у 1982 році затіяли відзначення 1500-річчя Києва. Одним словом, у середовищі істориків Рибаков був справжнім «вау!!!» — зрештою, його праці і сьогодні неможливо обійти тим, хто займаєтья історією давніх слов’ян та Київської Русі.

І от я пишу йому листа — не пам’ятаю, що я там писав, але це був по-дитячому наївний лист з викладенням моїх думок про передісторію Русі.

Звісно, у мене не було адреси академіка. Однак я бачив інтерв’ю з ним на Українському телебаченні. Тому свого листа до академіка я направив на Хрещатик, 26 з проханням передати його Рибакову.

Через місяць сталося чудо! Я отримав відповідь з Москви! 75-річний академік, Герой Соціалістичної праці, кавалер трьох орденів Леніна, лауреат Ленінської і двох Сталінських премій вирішив відповісти школяреві з села на Уманщині! Та ще й не просто відповісти банальною відпискою, а цідим змістовним листом, написаним від руки, з намальованими схемами і з цілим рядом думок,які, по суті, суперечать більш раннім гіпотезам метра (це я усвідомив значно пізніше).

Згодом лист від Рибакова мені немало допоміг під час вступу в університет — авторитет академіка в ту пору був незаперечним, і лист спримався ледве не як рекомендація.

А зараз цей лист лежить у моєму архіві і я задаюся питанням: чи багато нинішніх «світил» здатні на те, щоби відгукнутися на банальний лист школяра чи студента і таким чином морально підтримати їх на початках їх життєвого шляху, вселити надію і впевненість?

Текст листа:

Москва 16 окт[ября] [19]83 г.

Дорогой Костя Бондаренко!

Очень приятно было из твоего письма узнать, что у юноши-восьмиклассника уже определился интерес к истории. Пусть он закрепится надолго.
Что касается вопроса о трех князьях, названных в летописи, то следует сказать, что число три является у всех народов эпически-мифическим.
Три брата, родоначальников скифов, гелонов и агафирсов.
Три брата у скифов-пахарей. Главы «царств»
(старший – в районе Кировограда, средний на Днестре, младший – Днепр от Киева до Кременчуга)
Три брата – основатели Киева
Три брата в русских и украинских сказках… и т.д.
Поэтому переносить эпически-сказочный стандарт на реальную историю следует осторожно.
Участие древлян в союзе племен сомнительно, т.к. они очень долго враждовали с Киевом.
Щек и Змей Горыныч по смыслу действительно сближаются, но к реке Горынь они не имеют прямого отношения

[Далее идет нарисованная от руки карта-схема скифских «царств»]

Вот примерная схема скифско-земледельческих (праславянских) «царств» VI – V вв. до н.э. Возможно, что славянская легенда о трех братьях восходит к этой отдаленной эпохе. Имена скифско-земледельческих мифических царей (они не скифы-кочевники!) записаны Геродотом через переводчика скифа-иранца или перса. Они означают «Кола…» — «Солнце-царь», Липо – Гора-царь, Арпо – глубина, река-царь.
Может быть, допустимо сопоставить две троицы братьев так:
Кий – Колаксай [наследника, далекого потомка Кия, Владимира, назвали «Красное Солнышко»
Щек – «Змей» — Арпоксай (глубины)
Хорив – «Гора?» — Липоксай.
Все это требует дополнительных изысканий, консультаций с лингвистами, изучения топонимики и т.д. Советую тебе наряду с размышлениями о трех князьях выбрать более ясную тему. Например – древняя история тех интересных мест, где ты живешь. Ведь это – колыбель Руси, один из самых передовых районов древнего славянства.
Желаю успеха!
Б.Рыбаков.

Кость Бондаренко — політолог, провідний експерт ІНПОЛІТ.