Крові та посадок: чи варто генпрокурору Рябошапці робити подібні заяви?

Генпрокурор Рябошапка дав інтервью одному зі ЗМІ, в якому зазначив, що «суспільство вимагає крові та посадок».

Про те, чи можна такими словами сформувати вискоий рівень суспільної довіри та чи варто генпрокурору робити такі заяви, розповів політолог, член незалежного пулу експертів ІНПОЛІТ Валентин Гладких.

Кумедно і трохи лячно, коли пан Рябошапка – Генеральний прокурор України – говорить, що критерієм ефективності робити прокуратури є рівень суспільної довіри.

Рівень суспільної довіри до прокуратури, безумовно, є важливим показником. Проте, треба усвідомлювати, що суспільну довіру і громадську думку можна ФОРМУВАТИ інструментами, які не мають нічого спільного із виконанням державними органами своїх безпосередніх функцій. Більше того, наскільки я розумію, функція прокуратури полягає у забезпеченні ЗАКОННОСТІ, а не у задоволенні суспільних настроїв, відображених у соціологічних дослідженнях.


Бог з ним, навіть якщо для формування цієї «громадської думки» чи «суспільної довіри» будуть використовуватися методи PR чи пропаганди (зрештою, це невід’ємна складова роботи з громадською думкою), гірше коли для формування «суспільної довіри» будуть використовувати «симбіоз» соціології із кримінальним судочинством. Такий підхід – це шлях у нікуди…Точніше шлях до «сталінських чисток», коли спочатку медійними інструментами формуємо суспільний запит на «посадки», а потім цей запит задовольняємо, призначаючи, знову ж таки, медійними інструментами, винних.


Навіть не знаю сміятися чи плакати, коли генпрокурор визначає пріоритетність КРИМІНАЛЬНИХ розслідувань: «Є багато кейсів, що сьогодні не менш актуальні, ніж кейс Азарова». Це як він визначив? Озираючись на дані соціології? То справи проти Януковича і Азарова можуть почекати, бо їхньої крові хочуть не 50, а лише 25 відсотків? Прикольно.
Крім того, пану Генеральному прокурору, варто пам’ятати, що винних чи не винних визначає не громадська думка, а СУД!


Словом, якою б сильною не була спокуса», як казав у подібних випадках мій батько, «завоювати дешевий авторитет», все-таки варто утримуватися від загравань із громадською думкою і суспільними настроями. Можливо я помиляюся, але прокурори у своїй діяльності мають керуватися ЗАКОНОМ, а не «соціологічними дослідженнями».


П.С. я прекрасно розумію, що політичні патрони пана Рябошапки, передусім пан Богдан, зацікавлені не лише у «зростанні рівня довіри до прокуратури», але й у зростанні власних рейтингів, зокрема, й внаслідок влаштування «гучних процесів». Втім, особисто мені хотілося б, щоб пан Рябошапка діяв, озираючись винятково на законність, а не політичну доцільність та мінливу громадську думку.