Перенесення найкращих «інститутів і практик» на вітчизняний грунт не гарантує успіху

Відома російська дослідниця гібридних політичних режимів Катерина Шульман в одній зі своїх статей виділила два типи так званого «карго-культу» у політиці.

Перший, умовно «класичний»- «це віра у те, що виготовлення моделей літаків з лайна і соломи привабить справжні, які привезуть багато тушонки». У нашому випадку — це імітація інститутів і практик без усвідомлення їхнього змісту і смислу — з відповідними результатами. Втім, політичні еліти держав, які не входять до умовно першого світу, сповідують також і так званий «зворотній карго-культ» — це намагання панівного класу переконати суспільство у тому, що «у першому світі літаки також з лайна і соломи, а тушонки насправді нема, просто там більш витончено приховують цей факт». У наших нинішніх реаліях «зворотній карго-культ» можна проілюструвати на прикладі недолугих спроб, посилаючись на події у Міннеаполісі, переконати всіх нас у тому, що не варто перейматися випадками тортур і згвалтувань громадян працівниками поліції, мовляв, бачите, таке всюди трапляється…Просто релакс енд інджой.

З цих двох різновидів «карго-культу» беруть свої витоки дві суперечливі тенденції.
З «класичного карго-культу» — бажання запозичувати «кращий західний (східний) досвід» та у будь-яку ціну запроваджувати його в Україні, без будь-якого критичного осмислення. Переважно шляхом імітації, щоб не сказати «мавпування».

«Зворотній карго-культ», у свою чергу, тягне за собою, по-перше, категоричне заперечення самої можливості існування будь-яких більш-менш універсальних «рецептів вирішення проблем; а по-друге, маніакальне бажання «шукати свій власний шлях», заперечуючи можливість використання будь-якого успішного досвіду інших держав в Україні.

Зрозуміло, що сповідуючи «карго-культ» важко розраховувати на успіх. Втім, треба визнати, що будування літаків з лайна і соломи у перспективі, нехай і дуже віддаленій, але може еволюціонувати у справжнє авіабудування; натомість глибоке переконання у тому, що справжніх літаків і тушонки не існує, навряд чи спонукатиме до розвитку.
Словом, «зворотній карго-культ» є відверто реакційним і його прояви необхідно якнайшвидше виявляти і викорінювати.

Але водночас, треба усвідомлювати, що «зворотній карго-культ», насправді, є своєрідним наслідком класичного «карго-культу».
Ось як працює ця схема.

«Реформатори», «новатори», «революціонери», «активісти», прочитавши пропагандистських брошур на якихось «європейських» чи «американських» курсах для «молодих лідерів» набувають віри в існування магічних формул і, вважаючи себе втіленням істини і володарями філософського каменю, заходяться реформувати все що під руку потрапить — від економіки до сфери безпеки. Зазвичай, «реформаторський зуд» супроводжується примітивною риторикою про «інститути і практики», «стандарти НАТО», «найкращий світовий досвід», досягнення Лі Куан Ю та іншою поверхневою, але вельми пафосною маячнею.

У результаті, відбувається у кращому випадку як у байці про Макіавеллі, який стверджував, що найкращою побудовою війська є фаланга, але коли один з князів таки дозволив йому ту фалангу створити, теоретик кілька годин морочив голову солдатам, а зрештою, розлютився на дурних військових, які ніяк не могли втямити, що від них вимається, розвернувся та пішов геть.
Словом, беззастережне запозичення «найкращого досвіду» та намагання будь-що втілити його в Україні, без урахування місцевої специфіки, передусім соціально-економічної, неминуче призводять до провалу, що в свою чергу, прищеплює українцям зневіру у реформи та сприяє формуванню «зворотнього карго-культу» — ну реформували ми поліцію за грузинським зразком… і що? Все то брехня, у нас гвалтують поліцейські то і у Грузії те саме. Та й в гамериці дивіться, що коїться…Мусора всюди однакові…Релакс енд інджой.

Антикорупційні органи також склепали за цією ж схемою. Результат бачимо. Реакція суспільства закономірна…Та нема ніякої боротьби з корупцією! Це фантастика!
Зараз, вже чую про «необхідність дотримуватися стандартів НАТО під час реформування СБУ». І нікого не обходить, що насправді «стандарти НАТО» стосуються СБУ як банківська справа стосується консервування квашених помідорів у банках. Наскільки мені відомо жоден з близька 600 «стандартів НАТО» не регламентує діяльності спецслужб, більше того, кожна з держав-членів НАТО самостійно обирає ту організаційно-функціональну модель роботи спецслужб, яка найкраще відповідає її безпековому середовищу…

Але у методичках «реформаторів» мабуть про це не йдеться, натомість там — «демілітарізація, відсутність повноважень правоохоронного органу, повна відкритість і прозорість тощо»…
Результати передбачити нескладно.

Менше з тим, зрештою, то предмет іншої дискусії.

У даному випадку, повертаючись до теми, хочу зазначити, лише кілька моментів.
Насправді, літаки і тушонка існують і для того, щоб навчитися їх виробляти, треба уважно вивчати досвід тих, хто це вже вміє робити, і свідомо переймати його. Але запозичуючи чужий досвід успішних перетворень, треба зважати, що беззастережне перенесення навіть найкращих «інститутів і практик» на вітчизняний грунт не гарантує успіху.
Успіх гарантуватиме лише усвідомлене і критичне «запозичення», з урахуванням всіх особливостей місцевого соціокультурного середовища.

Правда, тут є ще одна небезпека. Наприклад, у Середньовічній Японії перекладачі Конфуція «не помітили» концепцію «мандату Неба», оскільки вона суперечила вірі у «сакральність фігури Імператора». Так би мовити «усвідомлено» запозичили конфуціанство 
Втім, це також предмет іншої дискусії.