Політичні тенденції березня – квітня 2018 року

Протягом березня – квітня, законодавчий орган України ухвалив 97 законодавчих актів. Серед них — 76 постанов та  21 закон. Що стосується законів, то найбільша кількість з них – 8, спрямовані на укріплення міжнародних відносин України з іншими державами – 4 стосуються двосторонніх і ще 4 — багатосторонніх міжнародних угод. Ще 6 спрямовані на галузевий розвиток Така ж кількість законів стосується економічної політики. В свою чергу прийнято 2 закони, що регулюють соціальну політику, 2 – правову політику, 1 стосується гуманітарної політики, 1 – безпеки та оборони та ще 1 – державного будівництва.

У партій власні цілі переважають над державницькими

Однак окрім законодавчої діяльності, політичне життя країни було насиченим і суто політичними подіями. Топ темами березня-квітня 2018 року стали: арбітражний суд між Нафтогазом та Газпромом; призначення Якова Смолія головою НБУ; проведення декількох хвиль соціологічних досліджень низкою соціологічних центрів; арешт Н.Савченко; конфлікт між органами судової гілки влади; відмова парламенту голосувати за скасування е-декларацій для антикорупційних організацій; публікація записів пана Онищенка та проведення виборів до ОТГ. Однією з важливих тем, котру оминули увагою центральні ЗМІ була публікація у британському The Guardian статті про замовний характер кампанії з дискредитації Юліїї Тимошенко. Документи, що були опубліковані виданням The Guardian, підтверджують, що кампанія проводилась Полом Манафортом в інтересах Віктора Януковича, мала системний характер та кількарічний термін реалізації. Публікація доводить, що антирейтинг Юлії Тимошенко було штучно сформовано шляхом розробки та поширення недостовірної інформації про минуле екс-Прем’єр-Міністра Юлії Тимошенко.

Об’єктивною причиною замовчування даної події є небажання власників центральних телеканалів переходити дорогу Президенту.

Обговорення у новинах центральних телеканалів публікації Guardian створило би передумови для зниження антирейтингу Тимошенко, що не є вигідним владі. Також це обговорення зробило би неможливим подальше використання командою Президента тих самих фейків проти Тимошенко, що тиражувались Януковичем.

Основними мотивами розвитку більшості політичних подій протягом березня — квітня стали не об’єктивні причини та потреби, а власні амбіції та плани окремих політиків й політичних груп. Політична боротьба в країні загострюється і кожна зі сторін політичного процесу намагається розширити, або хоча б не втратити електоральну базу. Також прослідковується намагання певних політичних кіл дискредитувати власних опонентів. Це характерно я для влади, так і для опозиції.

Діяльність влади та опозиції

Політичні сили коаліції на чолі з Президентом України намагаються продукувати політичні рішення, які сприятимуть виключно персональній політичній капіталізації  та зростанню прихильності громадян, а також дадуть змогу контролювати активність громадських активістів та досі незалежних органів судової гілки влади. В свою чергу, опозиційні сили демонструють зростання політичних рейтингів, що свідчить про опозиційність настроїв громадян та незадоволення станом справ у державі. Основні форми активності опозиції – переважно конструктивна критика влади, пропозиція власного плану дій та амбіційні політичні заяви.

Церковна гра Ва-банк

На фоні системного зниження рейтингів влади, командою Президента було ініційовано ризиковану дискусію щодо єдиної помісної церкви. Дана ініціатива Президента у разі її провалу може призвести не тільки до ліквідації шансів на переобрання Порошенка, але і призвести до повномасштабної громадянської війни на конфесійній основі. У випадку ж реалізації ініціативи про отримання УПЦ КП Томосу на автокефалію, Петро Порошенко не тільки суттєво збільшить свої шанси на другий президентський термін, але і впише власне ім’я в історію православ’я. Виходячи з того, що церковна тематика є дуже чутливою для громадян та стала початком стрімкого падіння рейтингів Віктора Ющенка, слід очікувати, що тема створення єдиної помісної церкви буде тривалий час у статусі обіцянки в процесі виконання. Це дозволить Президентові мобілізувати прихожан УПЦ КП та створити мету президентства – утворення єдиної помісної церкви

Електоральний фундамент президентської кампанії

Підтвердженням електоральних тенденцій, що фіксують соціологічні центри є результати чергової хвилі виборів до ОТГ. У 40 громадах вибори охопили 260 тисяч виборців, це майже у десять разів більше за наймасштабнішне опитування, що проводилось групою “РЕЙТИНГ” та охопило 30 тисяч респондентів. Однак, і дослідження соціологів, і результати виборів стверджують про підвищення рейтингів Юлії Тимошенко та патрії “Батьківщина”. Партія Юлії Тимошенко здобула беззаперечну перемогу на виборах, здобувши рекордні 35,4%. Це пояснюється не тільки незадоволенням владою, але і вірою людей, шо саме Тимошенко здатна реалізувати свій план економічного розвитку країни, повернути мир та забезпечити порядок в країні. При цьому слід зазначити, що заяви партії Блок Петра Порошенка про перемогу 26 кандидатів на пост голів ОТГ не відповідає дійсності. Насправді, лише 20 голів ОТГ від партії БПП обрано на посади. Однак, це жодним чином не засвідчує підтримку населенням партії Президента. Системною практикою на місцях є орієнтування голів сіл, селищ та громад на партію влади. Під час кучми вони висувались від СДПУ(о), при Ющенкові від Нашої України, при Януковичу від ПР, а при Порошенкові від БПП. Про тенденцію підтримки на місцях можна судити виключно з точки зору партійного складу рад. Тут беззаперечними лідерами є партії “Батьківщина” та Блок Петра Порошенка. Саме ці партії, а точніше, їх організаційні структури будуть виступати опорою для партійних лідерів під час президентської кампанії 2019 року.

Системні проблеми прослідковуються не тільки у партії влади, але і в опозиції. Зокрема, громадяни майже не помітили нове “яблуко розбрату” в Опозиційному блоці, але його було дуже відчутно представникам політикуму. Мова йде про заяву Юрія Павленка щодо необхідності посилення санкцій з боку України відносно Російської Федерації. Фактично, народний депутат, що орієнтований на Сергія Льовочкіна, своєю заявою знову посіяв певну недовіру між двома групами керівництва Опозиційного блоку. Напруга між двома керівними групами партії (Льовочкін – Бойко з одного боку та Колєсніков, Вілкул, Новінський з іншого) періодично спалахує, але розуміючи важливість та вартість бренду, обом групам вдається знаходити компроміс.

Прогнози на травень – червень.

Політичний процес країни в травні, скоріше за все, буде повним на скандальні політичні заяви, активності та дискредитаційні новини. Законотворчої діяльності ставатиме все менше, але збільшуватиметься медійна активність політиків для розширення та збереження електоральної бази. У зв’язку з тим, що президентські перегони фактично розпочато, очікувати літнього політичного затишшя не варто. Існує велика ймовірність подальшого розколу всередині БПП та створення нових ситуативних політичних блоків. Цілком ймовірним зберігається можливість об’єднання мажоритарників від БПП з з народнофронтівцями під спільним керівництвом Гройсмана-Яценюка.
Незважаючи ні на що, очікувати розколу Опозиційного блоку не доводиться, хоча партія найближчим часом стане перед сер    йозним випробуванням: їм необхідно буде висунути єдиного кандидата у Президенти від партіі, і сьогодні нема гарантії, що таким буде Юрій Бойко. Загалом, завдання опозиції залишається незмінним – укріплення підтримки в суспільстві, просування власного шляху виходу з політичної кризи та активне залучення на свій бік так званого “електорального болота” (виборців, що не визначились з власними політичними пріорітетами). У цьому напрямку буде направлено активність партій – лідерів протягом травня – червня.

Автори:

Максим Джигун — експерт ІНПОЛІТ
Сергій Биков – Голова ІНПОЛІТ