Політолог Кость Бондаренко: і нема на то ради…

Сьогодні річниця однієї з найбільших історичних помилок, яких допустився у своїй політиці Сталін.

17 вересня 1939 року він вирішив не лише ввести Червону Армію на територію Галичини, Волині і західних білоруських земель, але і включити ці території до складу УРСР і БРСР. Я розумію, що було реалізовано міфологізовану і зведену в ранг Абсолюту ідею єдності всіх українських земель.

Але навряд чи Сталін мислив категоріями «що ти зробив для України?». Його масштаб думок був значно ширший. І він потрапив у власноруч поставлений капкан.

Набагато виграшнішою, як здається зараз, після восьми десятиліть, що минули з часу приєднання Західної України і Західної Білорусі, була би ситуація, за якої на кордоні між Німеччиною та СРСР виникла би смуга держав-лімітрофів, «сталінід» з прорадянськими урядами на чолі. І незалежна Галичина з президентом Кирилом Струтинським і прем‘єром Петром Франком виглядала би цілком органічно. У Литві, Латвії, Естонії до влади будо би також приведено місцевих колаборантів (найпростіше це було би зробити у Литві, якій радянські війська повернули анексований Польщею Вільнюс).

Станом на 22 червня 1941 року між Німеччиною та СРСР не було би спільного кордону. Не було би несподіваного нападу і тих важких втрат, яких зазнав Радянський Союз у перші місяці війни. Зіткнення було би відтерміновано. В майбутньому існували би дві самостійні україномовні держави (можуть же співіснувати, скажімо Німеччина, Австрія та Ліхтенштейн?). При цьому Галичина (за геополітичним принципом «дружити через сусіда») була би однією з найбільш проросійських держав сучасної Європи — населення цієї держави не мало би негативного історичного досвіду депортації мешканців, репресій та війни з націоналістичним підпіллям — хоча, скоріш за все, пережило би у 40-Х роках етнічні чистки і громадянську війну між пронімецькими і прорадянськими силами.

Але — маємо те, що маємо. Сьогодні ми єдина країна, «і нема на то ради», як казав один із галицьких громадських діячів у далекому 1939 році. В історії постановка питання «що було би, якби» — антинаукова. І хто знає, як би воно було краще… Благими намірами вистелено дорогу до Єдності

Кость Бондаренко — політолог, провідний експерт ІНПОЛІТ спеціально для Кореспондента.