Самміт YES: Гриценко перший непрохідний, а Тимошенко виступала з позиції «вже президента» — Саакян

Політолог, член незалежного пулу експертів ІНПОЛІТ Олег Саакян поділився своїми враженнями від  виступів на самміті YES трьох кандидатів: Тимошенко, Гриценко та Вакарчука.

Останнього, звісно, некоректно називати кандидатом, оскільки він цього прямо не заявив, що, до речі, вже починає з ним грати злий жарт. Модератор прямо запитав, чи вистачить тому яє..мужності приймати рішення, якщо він навіть не може визначитися чи таки балотується. Інтрига, якою парував Вакарчук дає свій ефект, але у разі її подальшого затягування, може остаточно наскучити. 🤨

Позитивно вразило його вміння тримати увагу та говорити мовою пересічного громадянина — гарна якість для політика. Але прикро вразила відсутність нових змістів. Склалося стійке враження виступу «колективного єврооптиміста» чотирирічної давнини. Якщо в найближчий час Вакарчук не вийде із «образу активіста» й не візьметься за формування власного пакету пропозицій (policy), то й участь у виборах може втратити сенс. Особисто мені було би дуже шкода, оскільки його балатування могло позначитися на самій якості передвиборчої гонки в кращу сторону.

Гриценко — знову перший непрохідний, брак харизми дається в знаки. Говорив правильні речі, але без чітких відповідей як це зробити, на чому й натрапив на питання модератора. Але відповідь в стилі «я знаю як, але не скажу» явно не інтригує (привіт Вакарчуку), а змушує засумніватися у демократичності Гриценка, що власне й підкреслив Стівен. Виступ англійською мовою, не найкращій хід, якщо орієнтуватися на виборця, бо Вакарчук в цьому більш органічний, а Гриценко одразу викликає асоціації з Порошенко, що явно грає йому не на руку. Хоча, мені здалося, що основним адресатом виступу був не виборець, а іноземні гості, яким він й намагався довести свою «состоятельноть» як кандидата, й тоді такий крок умовно виправданий. В цілому вийшло не добре й не погано. Але це суб’єктивна оцінка.

Тимошенко — виступ з позиції «вже президента». Частина в цьому побачить лідерство, а частину може й відштовхнути, хоча соціологія показує, що така її позиція не безпідставна й дає ефект. Очевидно зроблені висновки із критики за «мрійництво» — було про майбутнє, але й про сьогодення та інструменти досягнення теж. Взагалі, склалося враження, що питання про Росію та газові контракти із слабкого місця явно перетворилися на найбільш стійкі. Відповідаючи на них, вона не втратила можливості навіть потролити Порошенка за те, що у нього її таврують «промосковською», хоча саме він працював в проросійському уряді Януковича, поки вона при ньому знаходилася в застінках. Сильний аргумент, як для виборця, так й для міжнародних гостей, що демонструє готовність до протистояння за цією лінією. Думаю, у Петра Олексійовича це оцінили й вже готують відповідь.

Весь дискурс скоріше виглядав заочним змаганням двох кандидатів Порошенко й Тимошенко. ЮВТ виглядала явно сильнішою й прикро, що, а ні Гриценко, а ні Вакарчук поки не змогли виступити реальними конкурентами.