Шпиняючи Зеленського прихильники Порошенка тільки підвищують його рейтинг — Гладких

Політолог, експерт аналітичного порталу «Слово і Діло», а також ІНПОЛІТ Валентин Гладких на своїй сторінці в соцмережі написав свіжий блог про результати останнього соцопитування щодо виборів президента, котрі відбудуться 31 березня 2019 року.

Зустрічайте результати свіжої «соціології» (кажуть, вона не така вже й нова, бо гуляла в інеті за кілька днів до того, як була сьогодні офіційно оприлюднена). Менше з тим.


Дивлячись на рейтинги кандидатів, пригадую приказку. Ні, не про «мудру мавпу, яка сидить на дереві, поки внизу б’ються два тигра», а про мудреця, який «отримує образи, але не сприймає їх». І зовсім не тому, що вважаю Зеленського мавпою чи мудрецем, а Тимошенко і Порошенка тиграми. Хоча, перша колись була ТигрЮЛЕЮ, якщо хтось пригадує .

Тоді чому?
Неодноразово вже говорив про те, що Зеленський як антисистемний політик «харчується» критикою політиків системних і, м’яко кажучи, непопулярних, — будь-які слова з вуст нинішініх політиків — для нього комплімент. Шпиняючи Зеленського прихильники Порошенка (саме вони чомусь найбільше цим займаються) штовхають рейтинг ЗЕ вгору. У цій ситуації виборець поводить себе як героїня відомого фільму: «Хорошие сапоги, нужно брать». Це по-перше


По-друге, електоральний успіх Зеленського (причому майже рівномірний в усіх регіонах України) свідчить про те, що ставка на ідеологічну нейтральність (свідоме уникнення конфлітних і конфронтаційних тем переважно гуманітарного характеру) дає свої плоди. Так, це дає підстави критикувати його і з правого боку, і з лівого. Але водночас дозволяє розраховувати на величезний масив виборців, які перебувають між цими крайніми полюсами. Між іншим, саме завдякі голосам цих виборців ПОП отримав свої однотурові 54%.

Так, це може не подобатися тим політиками, які намагаються побудувати свою кампанію на «ура-патріотичних» гаслах, але для більшості реальних, а не «уявних» виборців — всі ці теми, за виключенням хіба що російської агресії — малопривабливі, тож до них більшість електорату ТУПО БАЙДУЖА. 


Між іншим, доволі показовим у цьому аспекті є те, що попри відчайдушні спроби штабу Петра Олексійовича змалювати посаду Президента як Головнокомандуючого чи головного дипломата, функції яких не може ефективно виконувати ані жінка (якійсь дибільні «порохоботські» гендерні упередження, насправді непритаманні українській культурі, яка на відміну від російської не є аж настільки патріархально-маскулінною), ані комік (наскільки ефективно цю функцію виконує «кондитер», який йде на вибори з гаслом Путінської «Єдиної Росії» — питання іншої дискусії), переважна кількість українців вбачають у Президенті, в ПЕРШУ ЧЕРГУ, ЗАХИСНИКА СВОЇХ ПРАВ І СВОБОД (45 %). 


По-третє, Зе має найвищий потенціал для зростання, оскільки найчастіше зазначається як другий вибір. Причина мабуть так само у «антисистемності», яка приваблює в умовах наявності величезної кількості протестного електорату, та в «ідеологічній нейтральності», яка відкриває простір до розширення електорального поля. Причому, цікаво, якщо ЮВТ потенційно може розширити своє електоральне поле за рахунок соціальної риторики, то як збирається вибиратися з ідеологічного «ура-патріотичного» гето ПОП, — я собі слабо уявляю. Кажуть, за рахунок «адмін ресурсу» та «підкупу». Не знаю. 


Окремо варто відзначити, що судячи з усього відповідь на питання «хто основний кандадат на опозиційному умовно біло-блакитному електоральному полі?» стає дедалі очевиднішою — по-справжньому позмагатися з Ю.Бойком ніхто з його колишніх партнерів за фракцією так і не зміг. 


А позиції інших «альтернативно обдарованих і галасливих» кандидатів виглядають подекуди настільки жалюгідно, що ставлять під сумнів тезу про те, «що президентська кампанія є для багатьох лише підготовкою до парламентською». Боюся, після такої «підготовки» кількість бажаючих фінансувати весь цей маргінес може суттєво зменшитися 

Словом, ласкаво просимо до реального світу, де реальні люди можуть суттєво відрізнятися від «вигаданих у штабах виборців».
NB! Застерігаю, що, по-перше, не можна екстраполювати «соціологію» на кінцевий результат виборів; по-друге, вся «відкрита соціологія» , яка оприлюднюється до виборів (байдуже до міри її достовірності), є інструментом впливу на виборця. На ці дві обставини, ОБОВ’ЯЗКОВО ТРЕБА ЗВАЖАТИ!