«Справа Гладковського» забила останній цвях у труну передвиборчої кампанії Порошенка

Кажуть, улюбленою приказкою американських прокурорів є фраза: «між тим, що я знаю, і тим, що я можу довести у суді, — прірва». На жаль, в Україні не лише широкий загал, але й політичний клас не розуміє смисл цих слів. Ба, гірше, люди не надто переймаються тим, ЩО саме вони НАСПРАВДІ знають і звідки, а головне — наскільки та чи інша інформація є достовірною.

Ситуація погіршується ще й тим, що через доволі низький рівень довіри до правоохоронних органів часто брак або відсутність доказів сприймається як неспроможність або небажання ці докази шукати.


Також змішуються поняття «правові підстави» та «політична доцільність»: «бандитам — тюрми!», «злочинний режим», «прийде весна — саджати будемо!» — все це прекрасно, але риторичні фігури «бандити», «злочинний», «саджати» треба наповнювати юридичним змістом… тут риторики і революційного запалу буде замало, необхідно проходити певні формальні, визначені законом, процедури. Надто складно як для більшості…


З огляду на це, не дивно, що часто «винуватість» чи «невинуватість» визначається не у залах для судових засідань, а винятково громадською думкою, і відповідно не правовими, а інформаційно-пропагандистськими інструментами.


Це стосується практично всіх гучних справ, про що справедливо зазначає у своєму інтерв’ю керівник САП пан Холодницький.


Показовим у цьому відношенні є і «справа Гладковського» і «оборонпрому», яка мала грандіозні інформаційні, а головне — політичні наслідки. Фактично вона забила останній цвях у труну передвиборчої кампанії Порошенка, зруйнувала репутацію Гладковського, але натомість сьогодні має значно менш суттєві правові наслідки. Слідству так і не вдалося перекинути місток між тим, що «всі знають», і тим, «що можна довести у суді».
Причому, я не схильний думати, що це відбувається через «вплив Гладковського на слідство», оскільки нинішня політична ситуація явно не на користь колишнього соратника Порошенка.

Швидше, навпаки, політична доцільність спонукає нинішню команду таки «посадити свинарчуків». Але ще раз наголошу, наявність політичної доцільності не компенсує браку правових підстав; винних визначає суд, а не громадська думка; доказовість зібраних матеріалів визначається не особистими симпатіями чи антипатіями, а чинним законодавством.


З огляду на це, мені дуже цікаво чим завершиться епопея з Оборонпромом.
Особисто я схильний думати, що насправді вона вже завершилася — поразкою Порошенка на виборах. Решта — то інерційний рух. Я не бачу жодних проблем якщо ця справа виявиться «мертвонародженою», бо у правовій державі, якою прагне стати Україна, правоохоронні органи встановлюють і доводять провину, а не «підганяють задачку під заздалегідь відомий результат».

Валентин Гладких — політолог, експерт «Слово і Діло» та ІНПОЛІТ.