Зміни до виборчого законодавства: які існують формати коаліції для партії Зеленського?

Надії команди Володимира Зеленського з кавалерійського наскоку змусити Раду проголосувати зміни до виборчого законодавства передбачали практичну мету: створити умови для формування монопартійної більшості. «Казус Макрона» (успіх на парламентських виборах як продовження успіху на виборах президентських) багатьом не дає спокою, але в Україні він навряд чи можливий: Рада зберегла мажоритарну складову, опанування якої не під силу висуванцям від «Слуги народу». І тепер партії Зеленського доведеться у наступній Раді йти на один із двох форматів коаліції. 


Варіант перший: коаліція з біло-блакитною опозицією (яка якщо не до виборів, то точно після виступить як спільна сила). Тези про мир на Донбасі та про готовність до переговорів з Росією, а також відсутність у інавгураційній промові згадок про агресорів, окупацію і т.д. говорять на користь можливості для контактів. Тим більше, що у двох відламів Опозиційного блоку та у «Слуги народу» найбільше взаємне перетікання електорату і на найближчих виборах вони будуть основними суперниками (що не заважає потім стати союзниками). 


Варіант другий: коаліція з «Батьківщиною». Те, що Зеленський по багатьох питаннях почав говорити словами Юлії Володимирівни, а також знайшов формулу відступу від імперативу по переговорах з Росією («проведемо референдум», «порадимося з народом») говорить про те, що на нинішньому етапі він почав схилятися до другого варіанту. Призначення на ряд ключових посад євроатлантистів, заяви про необхідність запровадження більш жорстких санкцій щодо Росії, актуалізація енергетичної складової (в тому числі приїзд на інавгурацію Зеленського міністра енергетики США Ріка Перрі, який має тісну пов‘язаність з друзями Тимошенко у Вашингтоні, Беррі Баннеттом і Корі Левандовським) говорять на користь того, що західні партнери Зеленського будуть схиляти його до союзу з Тимошенко (можливо, навіть до її прем‘єрства). США буде потрібна така конфігурація влади в Україні, яка забезпечить перетворення України на дієвий інструмент протистояння «Північном потоку-2» та іншим енергетичним проектам за участю Росії. 


До того ж додайте апетити Коломойського у сферах, які становлять загрозу Рінату Ахметову та Дмитру Фірташу. І стає зрозумілим: у південно-східної опозиції ейфорія від приходу Зеленського має відійти у минуле — перефразовуючи Пілсудського, Зеленський на поїзді південного сходу доїхав до станції «президентство» і там вийшов. А от голосування Тимошенко і її фракції за ініціативи нового Президента — цілком зрозуміле.

Кость Бондаренко — політолог, провідний експерт ІНПОЛІТ.