«За ці чотири місяці ми дізналися, що ми значно стійкіші і сміливіші, ніж ми про себе думали. І це стосується як суспільства, так і держави, що здивувало ще більше. Ми побачили, що на виклик війни український парламентаризм зміг дати відповідь, депутати не розбіглася, а працюють, приймають закони. І це здивувало багатьох зовнішніх експертів і – деталь – мало обговорюється всередині країни, бо сприймається як належне», – розповідає політолог Олег Саакян.

Економіка. Виявилося, що ми здатні протриматися й не скластися, як той паперовий будиночок. Чого б, звісно, дуже хотілося нашому ворогу.

«Забігаючи наперед, думаю, що ми почали більше цінувати власну державу. Зокрема це стосується тих, хто поїхав в Європу й подивився на неї чи не вперше нетуристичними очима, а очима мешканця», – додає пан Саакян.

І побачив, що не тільки «немає другої країни, немає іншого Дніпра», як писав класик, але немає й іншої “Дії”, інших стоматологій, супермаркетів, цілодобових аптек, і що на довідку, яку в Україні можна отримати онлайн або впродовж одного дня, за кордоном подекуди треба чекати декілька місяців, ведучи формальну переписку по пошті.

«Люди повернуться назад додому, і повернуться з новим досвідом того кращого, що є там, в Європі. Повернуться з розумінням того, що варто зберегти і примножити тут, тобто що в Україні є унікальним, і чого немає деінде у світі», – каже політолог.

Ми дізналися також принципово важливе, що війна не лише десь на Сході, і що всі 8 років ми були в одному човні – всі разом.

«І виявилося, що Захід, Схід, Північ та Південь – не наскільки далеко один від одного і не наскільки різні. І що поки десь на Донеччині діти їздять на лайбі, їх однолітки на Львівщині або Тернопільщині на ровері, а на Закарпатті на біціглях – тим не менш, усі вони їздили в цей момент на велосипеді під назвою “Україна”. І дізналися про це після 24 лютого, – наголошує Олег Саакян. – Ми дізналися, що для пострядянської України, для якої дехто шукав столицю в Москві, немає столиці ані в Брюсселі, ані у Вашингтоні, а є – тільки в Києві. І відповідно любити, захищати і розвивати Україну більше, ніж українці в цьому світі не зацікавлений ніхто інший».