Андрій Шевченко – координатор медіацентру “Україна”, дипломат та політик в ефірі телеграм-каналу PolitrukUA

Дісклеймер
На сайті аналітичного центру ІНПОЛІТ ми публікуємо серію обговорень, які провів Сергій Биков із гостями телеграм каналу PolitrukUA

Принагідно запрошуємо підписатись на PolitrukUA у телеграмfacebook та Youtube

Сергій Биков
Доброго вечора, друзі. Сьогодні, понеділок, 16 травня, мене звати Сергій Биков і це телеграм канал PolitrukUA. Ви можете дивитися наші стріми у Telegram, Youtube та Facebook. І я запрошую до нас сьогоднішнього гостя, це Андрій Шевченко – видатний український політичний діяч, дипломат, людина, в якій журналістика перемогла, якщо дозволити так виразитися, а також Надзвичайний і Повноважний Посол України в Канаді 2015-2021 роках і потім представник України у Міжнародній організації цивільної авіації. Андрію, доброго вечора.

Андрій Шевченко
Сергію, добрий вечір! Якби я не знав вас, як людину великого сарказму й іронії, то я би подумав, що ви некролог або епітафію прочитали. Дуже радий вас бачити!

Сергій Биков
Розкажіть, як так сталось, що у вас, на мою думку, журналіст переміг політика? Дуже рідко таке можна зустріти, особливо, у сучасній Україні. Я нагадаю, нашим глядачам, що ви маєте цілу низку журналістських премій, ви були першим, хто показав на парламентських слуханнях темники Кучми. Також ви очолювали перший інформаційний телеканал в незалежній Україні – 5 Канал. Потім ви стали народним депутатом трьох скликань. Ви були у п’ятому, шостому та сьомому скликаннях, якщо мені не зраджує пам’ять? 

Андрій Шевченко
Я вже не знаю, чи це плюс, чи це – мінус, по нинішніх часах.

Сергій Биков
Оскільки ви були депутатом від Блоку Юлії Тимошенко, то це, скоріше, плюс – я гадаю. Як кажуть, постійність ознака майстерності. Але зрештою, ви сьогодні під час війни очолюєте і координуєте львівський медіацентр “Україна”. Ось як так у вас сталося, що ви все ж таки вирішили йти не політичною стежкою, а повернулися з політичної кар’єри до медійної?

Андрій Шевченко
Сергію, все дуже просто, сьогодні інформація – це зброя. І Україна цією зброєю повинна володіти настільки ж майстерно, наскільки наші бійці володіють реальною зброєю на передовій. Я думаю, що у нас, як України, це виходить дуже непогано, і для мене сьогодні те, чим ми займаємося у медіацентрі “Україна” – тут все в одному. Тут і політика, і дипломатія, і медіа.

Сергій Биков
Про якихось найяскравіших гостей… Не всі ж беруть участь особисто, не всі приїздять до Львова. Окремі спікери вмикаються відеозв’язком, але все одно є можливість іноземним журналістам поспілкуватися з цими спікерами напряму і дізнатись правду з  перших вуст. То хто були найяскравішими спікерами, на вашу думку?

Андрій Шевченко
Ну ніхто не відміняв і просто журналістського правила, що найскладніші теми стають близькими і зрозумілими через живі історії. І я думаю, що для мене найпам’ятніші – це ті брифінги, на яких були дуже живі, дуже драматичні історії. Кілька днів назад на нашому київському майданчику, у медіацентрі “Україна” в УКРІНФОРМі, у нас був брифінг родин наших маріупольських героїв – захисників міста, які зараз залишаються на заставі. Я скажу, що це ну дуже могутнє враження. В ньому багато всього, по-перше, звичайно, ти відчуваєш просто біль і надрив, який зараз в кожному з цих людей. І ти бачиш, як вони відчайдушно борються за життя своїх рідних і близьких. По-друге, ти бачиш мужність цих людей, тому що тут же мало передати світу емоцією – треба знайти такі слова, які й не підірвуть бойовий дух України і не підірвуть бойовий дух наших героїв, які зараз щогодини, щохвилини ризикують своїм життям, там на Азовсталі. Тому я дивлюсь на цих людей, які просто кожної клітинкою переживають за своїх чоловіків, за своїх дітей і захоплювався їхньою емоційною силою, їхньою мужністю, як у них, ну таке гаряче розкраєне серце поєднується із дуже великим мужнім підходом – із розумним підходом, як знайти правильні слова, щоб весь світ їх почув.

Сергій Биков
Як ми бачимо, про Азовсталь почули навіть зі сцени Євробачення. Коли я дивився пряму трансляцію цього пісенного конкурсу – я спочатку був шокований. Звісно, я хотів, щоб Kalush Orchestra закликали підтримати Україну, але з іншого боку, я розумів, чим це може завершитись.

Андрій Шевченко
У мене перша думка була така сама. Я коли це почув – думаю: “чорт забирай, хлопців явно зараз дискваліфікують, але як круто, що вони це сказали!”. Це була моя перша реакція. Але потім я думаю, що кожен з нас дуже швидко відчув й інший момент, що за цих обставин, мабуть, організатори навіть такого конкурсу, який обтяжений дуже багатьма правилами – вони зрозуміли, що це момент, де потрібно ці правила розтягувати до меж здорового глузду. І мені здається, що це теж дуже показова історія. Ми ж говоримо, що Україна зараз змінює всі правила або має дуже багато заскорузлих і неефективних правил. Я думаю, що це теж дуже сильний кейс, коли просто правила не встояли перед цією силою і перед вчинком.

Сергій Биков
В мене трохи відлягло, коли й інші виконавці також почали казати про те, що необхідно допомогти Україні – та сама Ісландія виступила і висловилась на підтримку України. Там у когось ще на гітарі був жовто блакитний прапор з закликом Peace (мир). Вони також у силу своєї можливості висловлювали слова підтримки нашій державі. Коли я це побачив, то в мене трохи відлягло. Я подумав: “ну може журі або менеджмент пісенного конкурсу знайде якісь правильні аргументи для того, щоб не дискваліфікуватиме нашу команду і зрештою, журі і глядачі нададуть перевагу саме українським виконавцям.

Андрій Шевченко
Це дуже крута історія і Kalush був у нас на львівському майданчику і давав брифінг перед від’їздом на Євробачення. І відкрию секрет, ми зараз готуємо їхню першу пресконференцію на українській землі після їхнього переможного повернення. Тому ми відчуваємо, що це не чужа нам і дуже рідна навіть історія. І ви знаєте, скільки завгодно може бути там розмов, за що голосували за Україну, за Kalush, за реп, чи не за реп, чи що це було? Та Європа хотіла, щоб наступне Євробачення пройшло в Україні, і вони хотіли, щоб це Євробачення пройшло у вільній Україні, яка відстояла свою свободу і незалежність. Я думаю, це дуже дуже крутий момент. І тут в чому справа, Сергію, що на наших очах все змінюється. Сьогодні, у 21 столітті, якщо ти хочеш якихось рішень у зовнішній політиці, якщо ти хочеш підтримки інших урядів, тобі треба завоювати підтримку людей, підтримку громадськості. Оце стався фундаментальний злам. Україна зараз могла завоювати підтримку широких народних мас, підтримку громадської думки і ця підтримка настільки потужна, що під нею або за нею іде все. За нею йдуть і рішення парламентів, за нею йдуть рішення урядів, за нею змінюється діаметрально позиції урядів, які, здавалося, ну просто викарбувані десь там в скелях, в камені і за цим навіть ідуть правила Євробачення. Тому що, коли громадська думка сформована, коли ти настільки потужно й монументально себе проявляєш – ну перед цим неможна встояти.

Сергій Биков
До речі, про зміну правил. Сьогодні Крістіна Квін, тимчасова повірена США в Україні заявила про те, що необов’язково Україна має отримувати ПДЧ, щоб посісти своє місце у НАТО. Це вона сказала в інтерв’ю європейській правді і, можливо, буде така само прискорена процедура для набуття членства України в НАТО, як і для кандидатів зі Скандинавії. Скажіть, чи необхідно нам сьогодні НАТО, чи ми можемо обмежуватись якимись іншими гарантіями безпеки?

Андрій Шевченко
Я сторонник повноцінного членства в НАТО і це не означає, що ми не повинні випробувати, використовувати інші способи. Все, що працює – треба використовувати. Але інше діло – бачите, ми ж і так де-факто є східним флангом НАТО. Ми ж і так де-факто інтегровані в дуже багато активностей НАТО. Якби з нами зараз говорили військові, вони вам годину би могли перераховувати, що ми уже робимо разом з НАТО. Ми не пропустили жодної миротворчої або іншої операції НАТО за останні десятиліття, які відбувалися в дуже різних регіонах. Нам треба не де-факто, а нам треба формальні гарантії нашої безпеки. Тому я залишаюсь прихильником підходу, коли такою найкращою гарантією буде наше повноцінне членство. Я впевнений, що у нас є всі шанси це побачити вже ближчими роками.

Сергій Биков
Ще з 1994 року ми йдемо крок за кроком по співпраці з Північно-Атлантичним Альянсом і, зрештою, сподіваюсь, ми також і набудемо офіційного статусу.

Андрій Шевченко
Але для розуміння, справді навіть не маючи формального статусу члена НАТО, ми є де-факто країною Альянсу. Я супроводжував Прем’єр-Міністра Трюдо і потім окремо Міністра закордонних справ Канади Шампаня (обіймав пост у 2019 – 2021 рр – прим. ред) під час їхніх візитів в Україну і ми в обох цих візитах були на яворівському полігоні. Я добре пригадую момент, коли стоять біля карти канадські офіцери й український офіцер, і вони дивляться на карті на червоні і сині стрілочки. І канадський офіцер пояснює своєму керівництву: “розумієте, ми зараз дивимося на цю карту і для мене і для мого українського колеги вона читається абсолютно однаково. Ми готові, не втрачаючи жодну секунду іти в спільну бойову ситуацію і спільно вирішувати наші бойові завдання”. На радянських військових картах свої війська малювалася червоними стрічками, а ворожі синіми стрічками. Зараз на українських картах наші війська малюються синіми стрічками, ворожі, червоними, тому ми де-факто граємо за одну команду. Ми воюємо за одні цілі, ми є де-факто країною Альянсу. Нам треба стати країною Альянсу де-юре, з усіма гарантіями. 

Сергій Биков
До речі, з приводу візита Прем’єр-міністра канади в Україну – він вже приїздив з цілою урядовою делегацією і після перемовин пана Трюдо з президентом Володимиром Зеленським, перша віце-прем’єрка – міністерка економіки Юлія Свириденко повідомила про те, що Канада ліквідує усі мита для українських товарів строком на 12 місяців. І сьогодні ми вже побачили повідомлення від теперішнього Надзвичайного та Повноважного Посла України у Канаді – пані Юлії Ковалів, що сьогодні знято 77%-ове мито на гарячокатаний лист, штрипс із вуглецевої та легованої сталі. Вона також наголошує на тому, що подібного рішення ми чекали більше 20 років. Це додаткове мито запровадили ще 2001 року і зараз його зняли. До речі, для інших країн, наприклад, для тієї самої Бразилії, це мито не знімали. Як вважаєте, яким чином це позначиться на розвитку наших взаємних економік та товарообігу?

Андрій Шевченко
Ну безумовно – це класна новина і є всі підстави привітати тут і нашу дипломатичну команду, на чолі з Юлією Ковалів, яка зараз працює в Канаді і всіх нас. Його економічна вага, мабуть, не вселенських масштабів. Я просто нагадаю, що угоду про вільну торгівлю ми підписали з Канадою у 2016 році і починаючи з 2017 року вона вже була запущена в дію. Ця угода передбачала, що на 99% товарів мито буде скасовано. Але залишався цей один відсоток, і він є дуже принциповим для Канади, для кількох профільних канадських секторів економіки. І ви назвали деякі з них. Ці винятки також можуть стосуватися певної продукції переробки молокопродуктів і так далі, тобто це ті індустрії, які традиційно мають дуже сильне лобі і це ті індустрії, які уряд вважає важливим з точки зору національної економіки, ідентичності, історії і так далі. Тому це рішення про стовідсоткове скасування мита воно важливо не стільки доларовим еквівалентом, хоча і ним теж, і для українського бізнесу це означатиме реальну вищу конкурентоспроможність і реальні результати. Але це рішення важливо самим підходом. Коли ми кажемо: “ми готові відкриватися без винятків” – це потужний це справді партнерський підхід. Це підхід без там все таки маленьких там: “ну от ми ніби з тобою друзі і сусіди, все дуже добре, та в нас є маленькі речі, які ми хочемо все таки робити по своєму”. Мені здається, що це піднімає планку наших стосунків, нашої довіри, нашої реальної співпраці на на вищий рівень. І це хороший достойний результат. У нас на підході інший результат, який, сподіваюся, ближчим часом у нас буде на фінішній прямій. Вже тривалий час йдуть наші переговори про розширення угоди про вільну торгівлю на сферу послуг та інвестицій. Це задавнена справа. Ми давно мали би це вирішити, але в силу того, що бюрократія, то у Києві, то в Оттаві працює не так швидко, як хотілось би. Ця історія тягнеться, але на експертному рівні переговори фактично завершені. І я думаю, що це реалістичне завдання у вимірі, якщо не кількох місяців, то максимум – може року з копійками, щоб ми розширили угоду про вільну торгівлю на весь спектр всього, що ми можемо робити разом. На сферу послуг, на сферу інвестицій, тут і наші ІТ-шники, тут і співпраця чи можливості в сфері державних закупівель – дуже багато нових можливостей. Це має статися найближчим часом.

Сергій Биков
Також Канада входить до переліку найбільших країн, які надають нам найбільше допомоги в світі. Яка саме це допомога та що ще ми можемо отримати від Канади? Бо ми вже бачимо звільнення від мит, ми вже бачимо потоки гуманітарної допомоги нашій державі, фінансову допомогу. Та що ще ми можемо просити від Канади, що вони можуть нам дати?

Андрій Шевченко
Ми просили і просимо три речі: це зброя, це гроші на підтримку нашої економіки і це санкції, які мають виснажити російську військову машину. Я думаю, що по двох позиціях, а саме, по фінансовій допомозі і по санкціях Канада, є безумовно, одним із лідерів. Під час візиту, про який ви згадали, у мене була можливість коротко перетнутися з пані Христею Фріланд, яка є віце-прем’єр-міністром в уряді Канади і міністром фінансів. І коли вона почула запитання про те, чому Канада ухвалює рішення на підтримку України трошки запізніло – є таке відчуття, що наздоганяє Америку і Британію –  вона навіть обурилася. Вона сказала: “якщо подивитися по фінансовій допомозі в перерахунку на душу населення, то Канада зараз на першому місці в світі. Тобто, якщо подивитися, скільки кожен канадієць персонально віддав грошей, зараз на підтримку України – це буде цифра вища за американця, британця, за європейця, за мешканців будь якої іншої країни. Номер один у світі. Я не перевіряв ці цифри, але покладаюся тут на те, що Христя добре знає, про що говорить. Так само у питаннях санкцій Канада є безумовно одним із лідерів. Це позиція, яка сформована починаючи з 2014-15 років, яка підтримувалася урядом консерваторів у минулому і урядом лібералів, на чолі з Трюдо, сьогодні. І канада зараз стала чи першою, чи однією з перших країн, яка поставила питання про конфіскацію російських активів. І використання цих коштів активів, ресурсів на допомогу Україні. У росіян небагато активів Канаді – це знову ж таки, швидше, символічна річ, але вона дуже правильна і, ми сподіваємося, що це перша ластівка, за якою підуть інші держави. З чим Канаді важче нам допомагати – це зі зброєю. На це є об’єктивна причина. Вона полягає в тому, що у Канади не настільки великі власні запаси озброєнь. Це країна, яка під американською військовою парасолькою. У них ніколи не було необхідності настільки розбудовувати свої збройні сили. Це, доречі, міняється зараз, тому що Канада розуміє ризики в сучасному світі, але друга є і суб’єктивна причина. Зараз у Канаді уряд меншості і Трюдо мусить оглядатися в багатьох своїх рішеннях на опозицію, зокрема і на опозиційну нову демократичну партію. Це фактично соціалісти з дуже пацифістською позицією. Вони завжди дуже погано ставляться до всього, що зв’язано з поставками зброї. Тим не менше, навіть у цих обставинах Канада надає нам зброю. Ми бачили в новинах бронетранспортери, йшлося про артилерію, раніше про стрілецьку збору… Тобто навіть ця миролюбива і пацифістська країна все одно нам допомагає, як зараз допомагає і весь вільний світ.

Сергій Биков
Чули заяви Міністра закордонних справ України Дмитра Кулеби після зустрічі країн Великої Сімки, що є консолідоване бажання Великої Сімки арештовувати російське майно та після цього передавати його на відновлення нашої держави. Пан Кубраков, Міністр інфраструктури України повідомляв про те, що що більше 90 мільярдів доларів тільки українська інфраструктура втратила через російську збройну агресію. До цього Прем’єр-Міністр Денис Шмигаль повідомляв, що загальні збитки вже на понад 600 мільярдів доларів. Зрештою, ці гроші необхідно буде забирати у російської федерації і один зі шляхів – це саме арешт грошей, арешт майна, його продаж через міжнародні аукціони і передача цих коштів Україні. Але наразі ще відпрацьовують механізми, яким правовим чином можна передати ці гроші Україні. І, звісно, також додатковий варіант, це наша військова перемога у війні проти російської федерації з відповідними репараціями. Але ми коли пригадуємо історію про репарації – ми одразу згадуємо, що країна, яка програла, має погодитись на виплату цих репарацій. І ось спікер Верховної Ради України Руслан Стефанчук каже, що у випадку, якщо росія відмовиться виплачувати репарації, тоді, знову ж таки, нам необхідно буде йти до міжнародних судів, щоб отримати ці репарації. Можливо, у вигляді арештованого російського майна. Скажіть, будь ласка, яка має бути процедура, на ваш погляд? 

Андрій Шевченко
Я думаю, немає тут простого рішення, якщо хтось каже, що є – не вірте. І очевидно, що ми ще дуже далеко від реальної розмови про репарації та компенсації. Тим не менше, я абсолютно впевнений, що ця розмова буде і що росія буде змушена заплатити свою і дуже високу ціну за те, що вона зараз робить і те, що вона вже зробила. Інша справа, що нам не менш важливо вирішувати ті питання, які треба вирішувати вже зараз, за рахунок чого ми можемо підтримувати зараз наш бюджет і ті виплати, які потрібні? Що робити з нашим експертом? Ми розуміємо, що це зараз стає неймовірно відповідальною і важливою задачею – зрозуміти, як можемо компенсувати відсутність повноцінного експорту, який здійснюється через морські шляхи і частково через повітряні. Тому це практичні речі, які треба вирішувати, і мені здається, дуже важливо, що світ починає розуміти, що, наприклад, питання експорту українського – це не лише наша проблема. Скажімо, у нас у медіацентрі було керівництво продовольчої програми ООН. І представники ООН говорять, що на їхню думку, до 20% населення світу вже у середньостроковій перспективі відчують на собі наслідки війни між Україною і росією. Йдеться про те, що Україна недопоставить зерно на світові ринки і недопоставить якусь певну продукції. Ще один елемент цієї кризи – це те, що відбувається з ринком мінеральних добрив. У світі є невеликий вибір країн, які можуть бути виробниками калійних добрив і так далі. І цей ринок уже зараз лихоманить. Я думаю, що дуже важливо цю тему далі пояснювати світу. Нас там почують, тому що коли хочеться їсти, то хочеться їсти – це всі відчувають. Словом, якщо говорити про економіку, я думаю, що однозначно треба вже зараз створювати правильний фундамент під майбутні переговори про репарації, компенсації під майбутнє рішення міжнародних судів. Нам потрібно документувати все, що стосуються і військових злочинів, і атак по цивільній інфраструктурі, але так само, при цьому, не менш важливо думати, як ми в реальний спосіб можемо підтримувати нашу економіку і відновлюватись іншими способами.

Сергій Биков
Ось буквально днями у такому самому форматі говорив з аграрієм Олександром Поворознюком. Так він каже, що для України точно вистачить усього продовольства. Вони додатково навіть на своїх паях висіяли яру пшеницю, інші культура для того, щоб забезпечити крупами, наприклад, Україну. Але, дійсно правильне питання, що стоїть щодо експорту. Ми не можемо використовувати наші проти повноцінно. В нас, до речі, активно зараз почали використовувати дунайські порти, незважаючи на те, що в них невеликі обсяги і спроможності для перевалки. Також наше міністерство інфраструктури, як я розумію, проводить переговори та додаткові консультації з Польщею для того, щоб відправляти, можливо, наш експорт через їх додаткові канали. Проте, сьогодні вже очевидно, що 50 млн тонн зернових, як ми відправили на експорт минулого року – ми точно стільки відправити не зможемо.

Андрій Шевченко
Це правда. Інша справа, що от при всіх цих дуже складних прогнозах, які об’єктивно складні, ми ж всі розуміємо. Я думаю, це не повинно віднімати в нас і набагато більше відчуття ширшої картини. Я впевнений, що в цих економічних проблемах і в цих економічних викликах Україна не залишиться одна. Я впевнений, що ми отримаємо тут розуміння і реальну підтримку Європейського Союзу й інших держав. Ми будемо разом з цього вибиратися і я абсолютно впевнений, що коли ми пройдемо цю страшну чорну смугу, в якій ми зараз знаходимося, та коли ми переможемо в цій війні, ми знайдемо швидке рішення для відновлення економіки. Для мене абсолютно очевидно, що на Україну після цього чекатиме дуже переконливий період росту.

Сергій Биков
От люди ставлять питання: “Андрію, скажіть, будь ласка, що з експортом українського меду до Канади та імпортом канадського кленового сиропу?”

Андрій Шевченко
Ну по-перше, це справді дуже важливі елементи нашої нашої торгівлі. І тому це запитання не про “солодке життя” – це запитання про реальні бізнес. Контакти, які вибудувані за останні роки – я дуже сподіваюся, що ці контакти будуть збережені і з новими можливостями навіть посилені. Нам є що запропонувати канадському ринку, скажімо до прикладу, мало хто знає, що кожен 4-й літр яблучного соку у канадському ринку – це український сік. Так само й інша несподіванка. До 24 лютого Україна була на третьому місці серед покупців канадської риби та морепродуктів. Ми зазвичай рідко про себе думаємо, як про великих поглиначів риби та морепродуктів, але це реальність. І тож про сік і про рибу та морепродукти ми навряд чи думали особливо років 5 – 10 назад. Але життя показує, що коли ти створюєш умови для бізнесу, працювати, контактувати, коли ти знімаєш адміністративні бар’єри, ці точки росту – вони з’являються в найбільш несподіваних місцях. Мені здається, ми пішли дуже правильним шляхом. Ми розчистили вже максимальну кількість адміністративних завалів. Дуже важливо, щоб ці людські контакти далі конвертувалися в реальні контракти і робочі місця.

Сергій Биков
І ще питання як до колишнього представника України в ICAO. Наше міністерство інфраструктури зверталися до цілої низки міжнародних організацій, зокрема й до Міжнародної організації цивільної авіації, з приводу того, щоб запровадити тотальну блокаду російської федерації та виключити росію з цих організацій. Наскільки відомо, як триває цей процес. І, найголовніше, що дасть Україні виключення росії, наприклад, із тієї самої ICAO.

Андрій Шевченко
Ну ICAO – не найкращий інструмент для запровадження швидких санкцій, для швидкого покарання – це велика і дуже інерційна міжнародна організація. Той, хто мав справу з ICAO – розуміє, що це ООН в мініатюрі, точній мініатюрі, н може у профіль. Там ті самі обмеження, які є в Раді безпеки ООН. Вони є на рівні ICAO через Раду ICAO і так далі. Тим не менше, я думаю, що ми дуже чітко донесли до партнерів по ICAO нашу позицію. В мене немає жодних сумнівів, що і ICAO і всі ключові країни в спільноті цивільної авіації прекрасно розуміють, яку загрозу для цивільної авіації світу собою являє росія. Але те, що по факту вдалося досягнути через закриття неба над Європою, над багатьма країнами – це вражаюча історія. І мені здається, що коли ви дивитесь на карту, коли російські літаки, щоб долетіти, наприклад, в Копенгаген – якими кругами вони мусять облітати, щоб подолати той маршрут, який раніше могли робити за годину? Це показує черговий момент – в яку страшну ізоляцію себе загнала і продовжує заганяти російська федерація. Очевидно, там їм і місце, поки ми не знайдемо спосіб змінити її політику.

Сергій Биков
І ще тоді, повертаючись до діяльності медіацентру “Україна”, хто взагалі був автором концепції? Це були тільки ви чі, була якась команда? Як ви погоджували, і чи погоджували взагалі, цю історію з Міністром культури? Можливо від міністерства йшла ініціатива і ви, наприклад, сказали: “ми можемо це зробити”? Як загалом зароджувався медіацентр Україна у Львові.

Андрій Шевченко
У цієї ініціативи дуже багато батьків, і нас це тільки радує. Я почну трошки з кінця. Коли до нас приїхала чергова знімальна група з відомого японського телеканалу і наші японські колеги кажуть: “ну дуже крутий медіацентр, дуже зручно працювати”. Нам це дуже подобається і це справді зручно для журналістів, тому що є місце, де ти можеш працювати, де відбуваються новини, де всі новини транслюються в перекладі на англійську мову. Словом, це реально класне і зручне місце для роботи журналістів. Японці кажуть: “так круто придумав ваш уряд і як класно, що вони вклали у це ресурс”. І вони були дуже здивовані, коли ми їм сказали, що все, що ви бачите тут, у Львові – це громадська ініціатива і це черговий приклад такої української самоорганізації у Львові. В нас на цьому майданчику зійшлися різні команди, різні люди. Це почалося як волонтерська ініціатива людей з експертизою у сфері медіа і комунікації, і нашим хорошим партнером стала Львівська міська рада. Львів’яни почали приймати журналістів з перших днів вторгнення. Вони відкрили свій медіа центр на базі їхнього туристичного підрозділу. Для розуміння, коли ми розгортали медіацентр Україна в нинішньому вигляді, у Львові вже було акредитовано близько 900 закордонних журналістів – величезна кількість. І у Києві, коли ми відкривали майданчик в УКРІНФОРМі – нашими партнерами стало державне інформаційне агентство УКРІНФОРМ, а також Міністерство культури та інформаційної політики. Але і тут і там, і в Києві, і у Львові ми дотримуємося духу державно-приватного партнерства, мабуть, в його найкращому вимірі. Це не питання ієрархічних структур – це дуже горизонтальна команда, в ній немає начальників і немає підлеглих, це просто люди, які об’єднані спільним духом, спільним настроєм. Серед нас є багато колишніх журналістів або діючих комунікаційників. Ми добре відчували, що потрібно журналістам. Ми знали, що для держави важливо, щоб такий інструмент з’явився, і тому ну було б неправильно, не скористатися нашими знаннями і нашою експертизою.

Сергій Биков
Можу тут тільки погодитись, бо дійсно виявилось все дуже якісно і дуже фахово. З приводу горизонтальної сили, я пригадую, завжди на цю тему інтерв’ю Олександра Мартиненка, керівника агенції Interfax-Ukraine, коли він сказав, що для росіян було дивним, що навіть якби вони перебили владу у Києві, то їм би це не допомогло. Обривати комунікацію або координацію абсолютно неможливо, бо є великі групи різних абсолютно людей на своїх горизонталях, які разом об’єднуються і знають, що робити. Вже починаючи з Помаранчевої революції, потім Євромайдану, потім початку війни в 2014 році. І це настільки розгалужена мережа, яка формує стабільність України, незважаючи на те, хто стоїть у центрі і хто є владою.

Андрій Шевченко
Так і є! І мені здається, очевидно, що ми змогли в цій ситуації використати найкращі сторони, які є в нас і, дивним чином, навіть деякі наші сторони, які нам не подобались. Вони теж працювали на користь. Те, що ми раніше вважали бардаком і хаосом, виявилося, що це найкращий спосіб захисту від такої могутньої атаки. Тому, справді, є багато питань, де централізовано ти не можеш завалити систему. Ну, скажімо, ми бачили, як об’єдналися українські телеканали в марафон. Ще одна ситуація – ми бачили, як мобільні оператори домовилися про те, що вони будуть підстраховувати один одного. Пам’ятаєте, ще готуючись до війни ми всі очікували, що у нас в перші дні впаде мобільний зв’язок і ми будемо жити в умовах без мобільного зв’язку? Я зараз стукаю по дереву, але цього досі не сталося. І як мені пояснюють спеціалісти, одна з причин, чому це сталося – бо в нас виявився достатньо диверсифікований ринок з дуже різними схемами і з різними системами. І це не той випадок, де одним рубильником можна покласти всю систему, відключити, покласти на лопатки. Ще одне спостереження: один мій добрий знайомий, який працює зараз в системі Міністерства внутрішніх справ, каже, що в перші дні війни Україну врятували три елементи: Перше – це, звичайно, мужність Збройних Сил України. Друге – це персональна позиція Зеленського, який залишився в місті і своїм прикладом задав тон для всієї державної машини. А третій елемент, на думку мого співрозмовника, це середня ланка української бюрократії. Тому що в той момент, коли керівники деяких відомств або великі начальники розгубилися, або десь зникли з Києва, або не знали, що далі робити, або просто занадто довго думали… Ця середня ланка продовжувала добре робити свою роботу, ну або якось робити свою роботу – виходити на роботу, носити документи з одного місця в інше, ставити підписи й печатки, і це дозволило державній машині працювати навіть в ті найстрашніші, найдраматичніші перші дні, коли справді ми зіткнулися з чимось таким, з чим ми ніколи не мали справу у таких масштабах, і було не дивно, якби всі розгубилися. Тому ця українська бюрократія, яку ми завжди вважали гальмом для нашого розвитку, проблемою, ступором – вона, виявилась і нашою перевагою, яка дозволила цей державний корабель втримати на плаву і далі перебудувати його в інший режим роботи.

Сергій Биков
І вже останнє буде запитання. Як я обіцяв, запитання від наших глядачів. Ви ще були одним з ініціаторів взагалі створення суспільного мовлення в Україні і у вас був навіть конфлікт із Ющенком з приводу цього. Так тут питання саме у цій канві: як ви ставитесь до скандалу з тим, що керівництво суспільного мовлення зараз, під час війни отримує сотні тисяч гривень зарплати?

Андрій Шевченко
Сергію, не володію зовсім ситуацією фінансовою. Та якщо питання стосується загалом оцінки роботи суспільного мовлення – я задоволений і вважаю, що вектор заданий правильно. Я думаю, що ми по факту отримали мовника незалежного, який здатен вести свою лінію, незалежно від того, яке прізвище Президента, Прем’єр-міністра і незалежно від олігархічних грошей – це важливий актив. Чи могло бути суспільне мовлення гучнішим голосом? Я думаю, що перша очевидна причина, чому не стало – тому що пізно ми це зробили і часу багато втрачено. Уявіть, яким могло бути суспільне мовлення, якби воно в правильній моделі почало працювати, наприклад, 10 років назад або, наприклад, 20 років назад, або в 1990-х? Тоді могли бути зовсім інші позиції. Але, ще раз кажу, якщо є якісь зараз питання претензії до суспільного мовлення – це нормально. В Британії щороку ВВС мусить відбивати дуже сильні публічні атаки, захищати своє право на існування. Але навіть той, хто зараз не задоволений рівнем зарплати керівників, якщо такі люди є, і якщо це справедливі претензії – він не може ігнорувати той факт, що у нас зараз є незалежний мовник, який здатен здатен тримати свою дуже незалежну лінію. І це теж прояв нашої великої української сили. Сергію, і мені і тобі не чужа 117 гімназія імені Лесі Українки, міста Києва, і в нас там завжди казали: “Роби свою справу! Хто якщо не ти? У будь якій ситуації дивись, що можеш зробити конкретно ти”, і мені здається, що в цій ситуації суспільний мовник дивиться, що він може зробити і робить свою роботу добросовісно. Я бачу їхню роботу і в слотах національного марафону і треба тримати кулаки за цих хлопців і дівчат, тому що їм треба буде організувати Євробачення наступного року. Дасть Бог, і я почув в заяві, яку зробив Міністр культури та інформації Ткаченко, що ми вже починаємо думати – “Де?”. І я внутрішньо усміхнувся, подумав, що справді, на нас попереду чекає такий період, коли нам треба буде мріяти про різні речі, які до цього часу здавалися нездійсненними і реалізувати їх. Я думаю, що всі ми, проходячи через цю чорну смугу – ми в передчутті того світлого періоду, який у нас буде попереду.

Сергій Биков
Дуже дякую Андрію, що знайшов час увімкнутись до нас і говорити не тільки зі мною, але перш за все, із нашими глядачами. І дуже дякую за те, що ти робиш і для медіацентру “Україна” і для України загалом, і для інформування світу про ті події, які відбуваються в Україні просто зараз.

Андрій Шевченко
Сергію моя приємність, дякую за запрошення цікавий формат і всім нашим глядачам: Тримайтеся! Мирного неба! Бажаю всім швидкої перемоги!

Дісклеймер
На сайті аналітичного центру ІНПОЛІТ ми публікуємо серію обговорень, які провів Сергій Биков із гостями телеграм каналу PolitrukUA

Принагідно запрошуємо підписатись на PolitrukUA у телеграмfacebook та Youtube