Українсько-грузинський дипломатичний скандал цікавий своїм незграбним виконанням з боку грузинської влади.

Політолог Олег Постернак обговорив ситуацію на “Телеканалі Київ”.

По-перше, маємо типову чорну політичну технологію у виконанні прем’єра Гарібашвілі з метою виправдання провалу грузинського уряду в політиці європейської інтеграції Грузії. У свій час, заминка в євроінтеграції України викликала у нас цілу Революцію гідності. Грузія також з досвідом потужних протестних хвиль.

По-друге, звинувачення Гарібашвілі у бік Арахамії могле бути частиною інформаційної стратегії РФ. Вона давно використовує перших осіб різних держав чи відомих діячів для дипломатичних скандалів (Вучич, Орбан, Берлусконі, Земан, Кіссінджер та інші). Відомо, що Гарібашвілі і його уряд має репутацію приховано проросійського.

По-третє, одніє з причин відставання Грузії у темпах євроінтеграції міг бути фактор Саакашвілі, як колись персональний фактор ув’язнення Ю.Тимошенко став приблизно такою самою перепоною для швидкої асоціації України з ЄС.

І не забудваємо, що 9 червня Європарламентом була ухвалена резолюція із закликом запровадити персональні санкції проти головного грузинського олігарха Бідзіни Іванішвілі та порушення свободи ЗМІ в країні. В Грузії здійснюється фактичне полювання на журналістів, обмежується свобода слова.

До того, ймовірно, маємо також і примітивну персональну помсту Гарібашвілі. Колись в квітні Арахамія у своєму тг-каналі написав, що звернеться до ЄС і США із закликом запровадити санкції проти Іванішвілі, між іншим колишнього громадянина РФ. Тоді він написав, що вся політика грузинської влади – це виконання вказівок із Кремля.

А й справді. Іраклі Гарібашвілі – фактично проросійський політик, колись працював особистим помічником олігарха Іванішвілі, очолював його благодійний фонд.

До речі, минулого року в Грузії був скандал, коли стало відомо, що син олігарха Бера Іванішвілі дозволяв собі віддавати накази силовикам, в тому числі колишньому міністру внутрішніх справ Гарібашвілі, задля покарання тих, хто образив його у соцмережі.

Коли потрібно було синхронізувати з ЄС нашу зовнішню політику у ставлення до білоруського протесту, Україна це зробила, довівши, що стоїть на варті європейських цінностей, прав і свобод людини.

Зараз ми розплачуємось за це зруйнованою інфраструктурою та людськими втратати від ракет, які запускаються з Білорусі, яка була після протесту швидко інкорпорована у спільний оборонний простір з РФ.

Натомість, Грузія зараз презирливо уникає санкцій проти РФ, не бажаючи синхронізовувати свою позицію з ЄС і фактично підігруючи Росії. І при цьому вони хочуть кандидатства з ЄС разом із Україною. Ні, так не буде.

Навіть президент Казахстану Токаєв, якому Путін фактично допоміг усунути Назарбаєва і здійснити палацовий переворот в січні 2022 р., публічно демонструє розходження з РФ, а грузинська влада, яка спекулює на євроінтеграційній ідеї, популярній серед населення, приховано обслуговує російську зовнішньополітичну лінію.

Три факти, які свідчать про підігрування Росії з боку грузинської влади.

Перший. Після вторгнення Росії в Україну Гарібашвілі заявив, що не буде запроваджувати санкції проти Росії через прагматичні міркування, чим викликав акції протесту грузинської опозиції.

Заява президента країни Саломе Зурабішвілі про те, що Грузія все-таки приєднається до фінансових санкцій проти РФ була незабаром спростована прем’єром Гарібашвілі – за його словами, такий крок буде суперечити національним інтересам Грузії. Тобто бачимо принципову позиційну впертість чиновника.

Друге. Грузинська влада намагалася не випустити з країни загін добровольців, які хотіли воювати на стороні України. В якості подяки в Москві за це заявили, що готові зняти частину заборон на ввезення грузинських продуктів.

Третє. ГУР Міноборони України має дані, що РФ в обхід санкцій намагалась організувати постачання контрабандних товарів через грузинську територію, зокрема і для потреб армії Росії.

Ці факти український народ не забуде.