Голова Сєвєродонецької районної військової адміністрації Роман Власенко та Сергій Биков в ефірі телеграм-каналу PolitrukUA

Дісклеймер
На сайті аналітичного центру ІНПОЛІТ ми публікуємо серію обговорень, які провів Сергій Биков із гостями телеграм каналу PolitrukUA

Принагідно запрошуємо підписатись на PolitrukUA у телеграмfacebook та Youtube

Биков:
Доброго вечора, друзі, сьогодні четвер, п’яте травня, на годиннику 19:02. Мене звати Сергій Биков і це черговий стрім у телеграм-каналі PolitrukUA. Сьогодні мій гість Роман Власенко, очільник Сєвєродонецької районної військової адміністрації. Романе, доброго вечора.

Власенко:
Доброго вечора.

Биков:
Який у вас загалом настрій, як пройшла ця доба? У Сєвєродонецькій громаді ж не тільки у підпорядкуванні місто Сєвєродонецьк, інші громади, інші населені пункти. Скажіть, будь ласка, як там ситуація? Бо очільник області повідомляв, що було більше 27 ракетних обстрілів за минулу добу.

Власенко:
Так, Сєвєродонецький район це 6 громад: Кремінна, Рубіжне, Сєвєродонецьк, Лисичанськ, Гірська громада і Попасна. На сьогодні окупована тимчасово Кремінська громада. Інші п’ять громад є фактично усією не окупованою частиною Луганщини. І доба минула дуже складно. Обстріли не вщухають. Додаються нові гарячі точки. Крім традиційних Попасної і Рубіжного, додаються ще нові села це Воєводівка, Білогорівка, Нижнє у Гірській громаді, Оріхове… Тобто тиск посилюється, артилерійські обстріли і не тільки артилерійські, теж посилюється, але реальних якихось рухів лінії зіткнення на сьогоднішній день не відбувається. Є інформація, що вони на Донеччині якраз вздовж Сіверського Донця беруть в облогу так, умовно кажучи, луганський напрямок. Але ми тримаємось.

Биков:
У мене є один гарний колега, також політолог Антон Уучухідзе, він родом із Сєвєродонецька. І завжди дуже приязно говорив про свою малу батьківщину. А якщо ми вже все ж таки говоримо про наступи, контрнаступи та оборону України, то давайте поговоримо про ініціативу президента україни по створенню спеціальної платформи для збору грошей для наших захисників. Вона називається United24. Це ініціатива українського президента і ви можете за допомогою порталу u24.gov.ua одразу відправити гроші на українську армію, також на медичну допомогу і на відбудову країни. Я зараз по центру нашого екрану вивів з сайту цю інформацію. Дивіться, якщо ви обираєте, наприклад, “оборона та розмінування”, хочете переказати гроші туди, ви натискаєте і можете переказати гроші як кредитною карткою, зробити банківський переказ і навіть відправити гроші зі свого крипто гаманця. Тобто можна перерахувати біткойни ефіріуми і інші крипто гроші. Дуже зручна платформа для того, щоб вже зараз, із будь-якої точки світу допомогти українській армії, українській обороні і відбудові нашої держави. Найближчий звіт буде доступний 12 травня, і, як повідомляв президент, звіти будуть регулярними. На сайті u24.gov.ua їх усі можна передивитись. Романе, скажіть, будь ласка, ви ознайомлювалися з цим порталом? І які сьогодні найбільші потреби саме для вашої громади?

Власенко:
Так я ознайомлювався. Я теж робив пост на цю тему. Я думаю, що це вчасна і крута ініціатива. У нас подібні ініціативи вже були на громадському рівні. Я знаю, що деякі бізнесмени, волонтери, фонди, які підтримують збройні сили, таким уже займаються. Те, що це виходить на державний рівень, я думаю, що це краще. І більше допомоги можна буде отримати. Якщо мову вести про сьогодення… Основна потреба зараз – допомога ЗСУ. Якщо повернутись до Сєвєродонецької громади, то в нас і з медициною не все гаразд. Та зараз боронити і наступати нам важливіше. У нас у Сєвєродонецьку і Лисичанську частково ще дві лікарні працюють. Якщо це можна назвати роботою. Тому що вони і пошкоджені, є перебої зі світлом… Фактично відсутнє водопостачання, газопостачання… Ситуація скрутна. Деякі лікарі покидають місце проживання, місце роботи. Але ми медичні послуги надаємо. Крім того, наші лікарні є і безкоштовними аптеками, тому що аптеки не працюють. А в лікарнях є склади, умовно кажучи, з гуманітарною допомогою, медикаментами. І всі охочі можуть отримати якісь препарати і ліки безкоштовно. Якщо, я ж кажу, вони є в наявності.

Биков:
Вчора відбулось засідання президії Конгресу місцевих та регіональних влад. Головує на цьому конгресі керівник Офісу Президента Андрій Єрмак і він звернувся до членів президії. Ось, що він каже: “Те, що ви робите щодня – це дуже важливо, особливо в тих регіонах, які є найгарячішими. Ми хочемо, щоб ви відчували, що влада з вами та робить усе необхідне, щоб вам допомогти наблизити нашу спільну й очікувану перемогу”. Ви відчуваєте підтримку з боку центральної влади? Можливо, є якісь додаткові ініціативи, які вдалося реалізувати саме завдяки співпраці місцевої та центральної влади? Останнім часом, особливо під час воєнного стану.

Власенко:
Звісно, що відчуваємо. Луганщина потерпає від навали з першого дня. А якщо взагалі казати Про цю війну, то вона триває з 2014 року і підтримка саме державного рівня нам вкрай була важлива. Особливо на початках. Один із таких прикладів, що була паралізована робота Управлінь соціального захисту. Виплати, пільговики, субсидії і так далі, Уряд все це це підняв на себе і цим займається напряму. Дуже багато було зроблено роботи в питаннях освіти і медицини. Щодо зміни усіляких термінів здачі атестації чи ЗНО. Ці всі питання евакуації закладів теж. Взагалі міністерство реінтеграції дуже багато робить щодо евакуації місцевого населення, щодо обміну полонених. У нас є випадки, коли в полон потрапляютть навіть цивільні і ми дуже сподіваємось на підтримку Уряду. Крім того. Були і грошові допомоги. Наприклад наш Попаснянський водоканал з нового року не постачає воду на тимчасово окуповану територію і не отримує коштів. А 90% виручки ми отримували саме з тимчасово окупованої території. І от уже за рахунок допомоги, урядових коштів ми покриваємо заборгованість по заробітній платі нашим працівникам. Тобто, ця допомога відчувається. Координація певна є. Тому вдячні. Співпрацюємо далі.

Биков:
А от кілька днів тому говорив у такому самому форматі з вашим колегою, з очільником Попаснянської міської військової адміністрації і він повідомив, що з п’ятниці (29 квітня) не відбувається фактично вивезення людей. Він казав і про те, що навіть не можна тепер вивезти покійників, оскільки ритуальну службу, яка цим займалася навіть на окупованій території, обстріляли окупанти. Тому з минулої п’ятниці, відповідно, вони більше не їздять. Як відбувається загалом евакуація, скільки людей вже виїхало і кого необхідно ще вивезти? Які ключові проблеми з цим?

Власенко:
У нас евакуація фактично почалась з 24 лютого, але вона не мала такого масового характеру. Спочатку виїжджали тільки власним автотранспортом. Десь уже з кінця лютого були організовані евакуаційні потяги з Луганщини і з Донеччини. Далі десь уже на початку травня до нас долучилось дуже багато волонтерів, які теж приймали участь в евакуації, створювали тимчасові такі центри перебування людей. На цей момент дуже багато на залізниці знищено мережі. Евакуація залізничним транспортом припинилась мабуть, ще до кінця березня. На сьогодні один потяг ходить тільки з Покровська. І в основному вся евакуація відбувається автобусами на Дніпро. Про участь Уряду то у нас фактично організовували такі евакуаційні коридори з кожного міста, тобто і з Попасної і з Гірської громади, з Рубіжного. Особливо із Лисичанська, Сєвєродонецька, з Кремінної погоджувалися евакуаційні коридори. Але вони не завжди спрацьовували. Якраз основні точки, де вони не спрацьовували – це була Попасна і Рубіжне. Тобто, ворог тиснув по всім напрямках, тиснуть на ці громади і обстріли практично не вщухали. І практично не можна сказати, що ці евакуаційні коридори працювали. А евакуація відбувалася на власний ризик. Уже близько тижня ані з Попасної, ані із Рубіжного евакуація не відбувається через постійні обстріли 24 на 7. Обстрілюють якраз наші точки відправки, обстрілюють дороги, автошляхи. У Попасній навіть два автобуси потрапили під обстріл і цивільні потрапили в полон. У нас є інформація, що п’ятеро волонтерів знаходяться в первомайську на окупованій території. Тобто ситуація ось так поглядає.

Биков:
Пан Ханатов Казав мені, що велику кількість людей саме російські окупаційні війська просто депортують спочатку до Первомайська, а потім на території російської федерації.

Власенко:
Така ж сама ситуація в Рубіжанському напрямку. З Рубіжного возят або на Сватово, або на Старобельск і теж далі на росію.

Биков:
Але невідомо, скільки загалом російські окупанти таким чином депортували людей з вашої громади.

Власенко:
Ні, таких даних немає. Десь читав статистику. Що мова йде вже про півтора мільйона. Зі всієї України. Але такі. Факти ми фіксуємо. Цих людей окупанти використовують для зняття пропагандистських роликів і там люди начебто “благодарят освободителей” і хають українську владу, українське військо.

Биков:
Ну з евакуацією тепер плюс-мінус зрозуміло, що дуже складна ситуація. Як із гуманітарною допомогою вам безпосередньо, щоб люди отримували ту гуманітарну допомогу і ви не сказали, скільки загалом людей проживає зараз у громаді, скільки проживало до війни?

Власенко:
Залишається до 20 відсотків. Я думаю що можна так сказати. Про Лисичанськ і Сєвєродонецьк, в в Рубіжному, Гірській громаді, Попасній та цифра нижче ніж 20 відсотків. Я би оцінив у 10 відсотків від загальної кількості. По гуманітарній допомозі приблизно така ж сама ситуація, якщо ми у Попасну не можемо приїхати… У нас робота була побудована, що ми женемо туди буси, заповнені гуманітаркою, розвантажуємо, завантажуємо людей і вивозимо людей. Там саме точки збору людей – це, фактично і були наші гуманітарні центри. У деяких випадках, де розвантажувався, одразу роздавалась гуманітарна допомога. На сьогоднішній день, ну такі центри працюють у Сєвєродонецьку, в Лисичанську. Логістично нам це поки що вдається робити. Якоїсь там великої проблеми в обсягах гуманітарної допомоги, який ми можемо доставити в наші міста, немає. Проблема більше – це розповсюдити. Всередині міста логістика дуже складна і бажаючих розвозити не дуже багато. І, плюс, під обстрілами люди теж не дуже хочуть приходити в ці гуманітарні штаби – бояться. Скажу, що більш-менш ситуація нормальна у Лисичанську та Сєвєродонецьку, а по іншим громадам дуже складна ситуація.

Биков:
Ну і знову ж таки. Давайте тоді повернемось до засідання Президії Конгресу місцевих та регіональних влад. На ньому заступник керівника Офісу Президента Кирило Тимошенко презентував інформацію про нову систему відстеження і моніторингу гуманітарної допомоги. Також розповів про те, які області більше отримують продуктових наборів, іншої гуманітарної допомоги. Він сказав, що станом на 4 травня з понад 7 мільйонів продуктових наборів, що мали бути розповсюджені на територіях, де відбувались і тривають бойові дії, роздали 36%. Найбільше у Харківській, Донецькій, Київській, Чернігівській, Запорізькій та Луганській областях, а 57% відсотків розданих наборів сформували самостійно фронтові регіони – решту надіслали області, що їм допомагають. А якщо говорити по областям, які допомагають, як я розумію, зі слів Кирила Тимошенка, вас забезпечує перш за все Дніпропетровська область. Там великий дуже хаб і вони формують більше 100 тисяч продуктових наборів щоденно і забезпечують харчуванням не тільки Луганську, а також Харківську та Донецьку області. Скажіть, яка на місцях ситуація, яка частка продуктових наборів пішла до вашої громади і чи є взагалі людям, що їсти?

Власенко:
Ну фактично Дніпро логістично – це наш основний постачальник. Але гуманітарна допомога йде і з закордону, йде з Львівської області, Івано-Франківської області, з Волинської області, з Рівненської. Дуже багато вирішуються питань на індивідуальних зв’язках між головами Обласних адміністрацій, волонтерами, між громадами міст. Ми багато доставляємо гуманітарки, нам дуже багато допомагають. Я ж кажу якоїсь суттєвої проблеми в обсягах немає. Є проблема в її доставці до кінцевого споживача. Якщо брати у відсотках, то фактично всі 100 відсотків забирає Северодонецький район. Тому що лінія замкнулась на Сєвєродонецькому районі, приблизно у першій декаді березня. І фактично, з 10 березня тримається тільки Сєвєродонецький район. За виключенням Кремінної. Тобто яка трошки пізніше була окупована. Тому ситуація така в нас. І є умовно 3 напрямки гуманітарної допомоги: це харчі, гігієнічне приладдя та вода. В принципі, я скажу, що всього в достатку. Єдине, що ми відчуваємо, це те, що ми виходимо в літо і по воді, я думаю, буде проблем більше. Тепер необхідно більше технічної води. Якщо раніше і водоканали працювали і зима була, був сніг, то на сьогодні, крім питної, ще треба технічна вода. Зараз ми це робимо.

Биков:
Ну ось зараз відкрив сайт гуманітарного штабу і там є дашборд з приводу міжнародної гуманітарної допомоги. Тобто, якщо загалом у Луганську область відправили 271 тонну гуманітарної допомоги (це 123 вантажі, починаючи з 11 березня і по 4 травня), то за цими даними Сєвєродонецька територіальна громада отримала 252. Тобто дійсно, ваша громада отримує переважну більшість усієї гуманітарної допомоги, яка йде до Луганської області

Власенко:
Сєвєродонецька – найбільша громада в принципі. І по-друге що, Северодонецьк все є логістичним хабом, звідки гуманітарку розповсюджувати по інших громадам.

Биков:
Ви почали казати про лікарні, що працюють зрештою 2 лікарні. Які великі інфраструктурні об’єкти були зруйновані російськими окупантами, і що зі станом житлового фонду. Тобто, чи є людям де жити, чи тим людям, які поїхали з Сєвєродонецька більше немає куди повертатися і необхідно будувати для них абсолютно нове місто?

Власенко:
Практично не пошкоджених об’єктів не дуже багато залишається. Якщо про інші громади сказать, то Попасна практично стерта з лиця Землі. Там 99% зруйновано усього, і житла, і соціальної інфраструктури. Лікарня спалена вщент. Ситуація по Гірській громаді, там дуже багато руйнувань. Більше нема, мабуть, 90%. Така ж ситуація в Рубіжному. Лікарні зруйновані, школи, садочки по Сєвєродоонецьку і Лисичанську ситуація ще більш менш. Ну не така погана. Скажімо так, людям ще є куди повертатись. Страждають в основному ті райони міст, які на передку. якщо по Сєвєродонецьку, то страждають квартали, де вихід на Старообільськ та Новоайдар. Там де йдуть бої та основні обстріли. Те ж саме по Лисичанську. Страждають міста сателіти Новодружеськ і Привілля, Які збоку Кремінної знаходяться і РТІ, де ворог найближче знаходиться до цього міста. Я не можу сказати, що там є руйнування 70 або 90% відсотків. Якщо мова про пряме влучання, про реально пошкоджене житло, я оцінив би до 50% . Якщо ми кажемо про вибиті шибки і нема скла, то можливо там 70%. Ну у Лисичанську ситуація не така критична, як у Попасній, Гірському і Рубіжному.

Биков:
Великобританія і їх розвідка повідомляє, що російські окупанти будуть намагатись взяти саме ці міста. Саме Сєвєродонецьк і Рубіжне, щоб до 9 травня показати хоча б якісь перемоги. І для того, щоб скріпити військовий контроль над північно-східним Донбасом і зробити плацдарм для зусиль з відсічення українських сил в регіоні. Скажіть, наскільки ці плани кремля можуть реалізуватися і наскільки ви готові давати цю відсіч?

Власенко:
Ну я думаю, що вони мало здійсненні.Тому що Сєвєродонецьк і Лисичанськ – це фактично одна агломерація. Там є природні перепони, ліси, ріка, там дуже багато промислових об’єктів. Це може бути другий Маріуполь, друга Азовсталь. Вони будуть місяцями заходити в ці місця і все буде залежати від командування. Скажімо так, збройні сили готові давати відсіч і я думаю, що ми втримаємось. По крайній мірі, до 9 травня не прогнозуємо якихось великих змін в нашому регіоні.

Биков:
Ви сказали про те, що приблизно 20 відсотків жителів залишились жити на своїх місцях. Скажіть, як вони живуть, які їх звичайні будні. Вони працюють – не працюють, ховаються – не ховаються, як взагалі відбувається їх день?

Власенко:
Я думаю, що 90% не працюють. 90% це або пенсіонери або непрацездатні люди. Є там і певні працівники соціальних об’єктів або державної влади, або правоохоронців. Жодне промислове підприємство не працює – все стоїть. Дуже складна ситуація з комунальними підприємствами. Розпорядок дня? Ночують у сховищах і подвалах. Сміливці до першого пострілу ночують навіть на поверхах, а потім спускаються. Багато людей просто живе в сховищах. Там, чи на Азоті, чи у себе там десь в підвалі. Далі похід за гуманітаркою, погуляти, посидіти на лавці біля підʼїзду… Я думаю, що така приблизна програма.

Биков:
Ну і звісно, цих людей необхідно захищати, їх необхідно забезпечувати всім, щоб хоча б якось вони могли вижити в тих підвалах. Скажіть, яка ситуація з комунікаціями, що пошкоджено? А чи є в людей світло? Чи є в людей вода, чи є відповідно, газ?

Власенко:
З початку квітня проблеми з комунікаціями уже по всім громадам. Попасна, Рубіжне фактично з початку березня без всього. Без води, без світла, без зв’язку без газу. Десь до початку квітня не було особливих проблем у Гірській гроомаді. Сьогодні там немає ні світла, ні газу. Лисичанськ та Сєвєроодонецьк ще тримаються, але води теж уже немає декілька днів. А по світлу – пориви. Кожен день пориви серйозні, прямо на все місто. Вчора ці два міста теж були без світла. Сьогодні зробили – я бачив. Ситуація дуже, дуже погана, дуже складна, бо обезточені усі водоканали і не вистачає сил і засобів для відновлення. Газовики працюють, відновлюють, енергетики теж працюють, відновлюють воду. І я думаю, що це вже перемога.

Биков:
Будемо сподіватися, що якнайшвидше українські війська відсунуть російських окупантів настільки далеко, щоб можна було, полагодити усі комунікації. Я пам’ятаю, як у Київщині лагодили комунікації, так досі є окремі громади, окремі там частини міст, де досі не вдалося повністю відновити водопостачання. Але я сподіваюсь, що це якнайшвидше відбудеться. Скажіть, будь ласка, загалом по Луганській області які там ключові інфраструктурні об’єкти зруйновано.

Власенко:
На сьогодні не працює Кремінська підстанція, яка живить усю область, неокуповану частину. Нам вдалося переключитись трошки з іншого джерела. Відключені усі водоканали…

Биков:
Я маю на увазі зруйновані мости, дороги…

Власенко:
Немає такої у мене інформації.

Биков:
Очільник Луганської області повідомляє, що у містах та районах у Сєвєродонецьку, Рубіжному, Троїцькому та Сватівському районах розмістили білборди із зображенням ДСНСника, який вдруге потрапив до російського полону, Євгенія Семидоцького. Хто виступив ініціатором розміщення таких білбордів і що загалом робить адміністрація для того, щоб повернути нашого героя?

Власенко:
Адміністрація і була ініціатором і зараз працює ще Міністерство реінтеграції. Це їх осноовна робота, щоб обмінювати та рятувати з полону наших військових і цивільних.

Биков:
А як так сталось, що він вдруге потрапив до російського полону?

Власенко:
Ну я особливо подробиць не знаю. Будемо сподіватись, що його вдасться якнайшвидше обміняти. На окупованих територіях як тільки заходять “ЛНРівці” і росіяни – одразу шукають місцевих колаборантів, які йдуть на співпрацю. А вони в свою чергу здають всіх проукраїнських людей, активістів, атошників, родини тих, хто зараз воюють, і це відбувається по всім окупованим територіям. І Старобільськ, Сватове, Щастя і Станиці Луганської…

Биков:
Мабуть останнє вже вже на сьогодні запитання, які сили російських окупаційних військ ідуть у наступ по вашим громадам? Коли я говорив з паном Ханатовим, то він повідомляв, що на Попасну, перш за все відправляли представників так званих “лднр”. Що, мовляв, їх відправляли першим ешелоном, потім йшли російські військовослужбовці і потім влаштовували умовні загадотряди з кадирівців. Ми сьогодні бачили, що Рамзан Кадиров відправив ще чергову партію, але вже не чеченців, а “добровольців” з інших регіонів, яких чеченці вчили. Бо чеченці воювати на справді на передку не дуже хочуть. Відповідно, хто наступає? Хто ці люди? Якщо люди…

Власенко:
Ну фактично можу підтвердити, якщо мова про піхоту, то це “лднр”. Прикривають кадирівці. Мені відомо, що кадировці працювали в напрямку Гірської громади, Новотошківка, Нижнє і в Рубіжному. Артилерія ну і все важке – це 100% відсотків російські війська. І за нашою інформацію в Первомайську є вагнерівці і вони теж воюють на попаснянському напрямку.

Биков:
І як ви вважаєте, зрештою, з російською федерацією можна домовитись, чи вже всі домовленості залишені у минулому і необхідно розраховувати тільки на нашу армію.

Власенко:
Я думаю що там уже ні про що неможна домовлятись. По-перше, люди вже це не зможуть сприйняти адекватно. По-друге, з такою підтримкою, я думаю, що у нас немає іншого виходу, ніж перемагати. Ще треба трошки зібратись із силами, трошки ще протриматись. Я думаю, що контрнаступ уже не загорами. А по-третє, є таке прислів’я, що “як можна домовлятися з тим, хто прийшов тебе вбивати?”. Я думаю, що тут уже домовлятись ні про що не можна. Можна говорити тільки про якісь правила бойових дій, про обмін, про гуманітарні коридори.
А все інше – тільки Перемога України і тільки звільнення. У насє дуже великий суспільний запит на перемогу і велика мотивація наших хлопців. Тому, тільки перемога.

Биков:
Знаєте мої колеги, які більш фахово займаються саме військовими конфліктами? Вони простежують, що російська федерація діє за подібним алгоритмом, як вона діяла у Сирії під час сирійської війни. Що ви скажете з приводу такої версії?

Власенко:
Ну я можу погодитись з такою версією по-перше, ці конфлікти, які росія розпочала ще з дев’яностих років, вони мали такий характер. Перше – придністров’я, те ж саме було на кавказі, те ж саме було в Криму, і на Луганщині, і на Донеччині. Це такі були острівці ненадійності. Щоб не дати нам свій євроінтеграційний вектор реалізувати і те ж саме зробити з іншими країнами. Щодо Чечні, Алеппо, Маріуполя того ж самого, я поогоджуюсь, вони не вміють воювати проти зброєних сил. – Тільки працювати артилерією. Військо реально немотивоване. Там люди або за гроші, або зазомбовані. Мотивація втрачається там за 2 за 3 тижні і коли вже пройшли 200-ті, 300-ті і є розуміння, що супротив буде, то вони там всі, я думаю, трошки шоковані від того, що відбувається. Третє, це те, що порівнювати в площі Україну, Чечню і Сирію недоречно. Тут такі обсяги… Їхнє угруповання у 200 тисяч розпорошилось на всіх територіях України. Я думаю, що насамперед рішення були невірно прийняті. Я думаю, що вони розпочали війну, спираючись на неправдиву інформацію, яку їм доносили. По-друге, розпорошили всі свої сили і не змогли нічого зробити через те, що в нас велика країна. Ну і четверте: Чечня і Сирія – це авторитарні країни, де є центр прийняття рішень – єдиний і неподільний. Тобто, ватажка знімаєш – і все посипалоось. Я думаю, що в Україні навіть це б не спрацювало. І я дуже поважаю рішення Зеленського, що він не виїхав. Я дуже поважаю його кадрові рішення, які були прийняті на початку або перед початком російського вторгнення. Я думаю, що всі люди на своїх місцях і дуже поважні професіонали. Я думаю, що все це в купі і дає той результат, який ми маємо. Я впевнений, що зрештою ми переможемо, тому що в нас немає просто іншого якогось варіанту.

Биков:
Дуже дякую вам, що ви приділили час, що ми поспілкувались, і я впевнений, що зовсім скоро ми зможемо спокійно випити кави у славному Сєвєродонецьку в нових затишних кав’ярнях. З відбудованим, повністю містом.

Власенко:
Арома Кава все ще стоять цілі, так що можна хоч на наступний день після Перемоги!

Биков:
Ловлю вас на слові.

Власенко:
Домовились.

Дісклеймер
На сайті аналітичного центру ІНПОЛІТ ми публікуємо серію обговорень, які провів Сергій Биков із гостями телеграм каналу PolitrukUA

Принагідно запрошуємо підписатись на PolitrukUA у телеграмfacebook та Youtube